Перстач гусячий (Potentilla anserina, синонім — Argentina anserina);
гусяча лапка, жаблір, рябинник дорожній; родина Розових (Rosaceae);
лапчатка гусиная

На вигонах, а також посеред сільських вулиць цю травичку з задоволенням скубають гуси — звідси й пішла одна з назв. Це багаторічна кореневищна рослина, що утворює розетку   з   прикореневих   листків. Головне стебло — квітконос — вкорочене, а з пазух листків відходять довгі (15-40 см), повзучі пагони, які вкорінюються у вузлах. Листки перстачу гусячого непарноперисті, коротко-черешкові, овальні чи видовжені. Листочки (6-11 пар) видовжені, оберненояйцеподібні, глибокопилчасті, знизу вкриті сріблястими шовковистими волосками, зверху — зелені чи сіруваті. Квітки правильні, двостатеві, до 2 см в діаметрі, золотисто-жовті, одиночні, на довгих квітконіжках, що виходять з кореневої розетки чи повзучих пагонів. Цвітуть з травня по серпень. Плід — горішкоподібна сім'янка. Перстач гусячий широко розповсюджений у середній частині Росії, а також у Прибалтиці, Білорусії та Україні (по всій території на вологих місцях — по берегах річок, вологих луках, найчастіше трапляється на випасах).

Рослину застосовують тільки у народній медицині. З лікарською метою частіше використовують траву, рідше кореневища та насіння перстачу. Надземну частину рослини заготовляють під час цвітіння, кореневища — восени, а плоди — у міру їхнього дозрівання. Зібрану траву використовують свіжою (для отримання соку) або сушать, розстилаючи тонким шаром у затінку на відкритому повітрі чи у добре провітрюваному приміщенні. Кореневища після викопування ретельно промивають у холодній воді, видаляють пошкоджені та гнилі частини, пров'ялюють і сушать на горищі, на дворі під укриттям чи у теплій вентильованій кімнаті. Плоди за необхідністю досушують.

До складу кореневищ входять дубильні речовини (до 18%), велика кількість аскорбінової кислоти (до 100 мг%), сапоніни, органічні кислоти і крохмаль. Трава містить ефірну олію, вітамін С (до 300 мг%), гіркоти, флавоноїди.

Народні лікарі часто застосовують перстач гусячий. Він має болезаспокійливі, в'яжучі, кровоспинні та кровоочисні властивості, стимулює виділення сечі, жовчі, шлункового соку, запобігає запорам. Найбільш виражений ефект від застосування перстачу проявляється при тривалому вживанні. Використання препаратів з різних частин рослини добре допомагає при спазматичних болях у шлунку, проносах, що супроводжуються кишковими коліками, та дизентерії. Багато дослідників вважають, що вживання препаратів з кореневищ перстачу гусячого доцільне лише при розладах та інфекційних хворобах шлунково-кишкового тракту. При маткових болях у післяпологовий період і болючих менструаціях (альгоменореї) найбільш ефективно діє настій насіння на молоці у поєднанні з компресом з трави перстачу гусячого на нижню частину живота. При сечокам'яній і жовчнокам'яній хворобах, внутрішніх кровотечах, мігрені, бронхіті та стенокардії призначають настої і відвари трави рослини. Салат з молодих пагонів вживають як джерело вітаміну С.

Перстач гусячий широко застосовують як зовнішній засіб. Свіжим соком та настоєм трави промивають рани, з нього роблять примочки на гнійні рани і шкірні виразки. Настій трави використовують також як полоскання при гінгівітах і стоматитах, кровотечах з ясен, зубному болю. Трава перстачу гусячого входить до складу багатьох лікарських зборів для місцевих ванн і обмивань.

2010-06-022-4 столові ложки на 200 мл окропу. Настоюють 15-20 хв., проціджують. Приймають по 1/3 склянки 3 рази на день до їди.

Відвар кореневищ. 1 столова ложка подрібненої сировини на 200 мл окропу. Нагрівають на киплячій водяній бані 15-20 хв., проціджують, віджимають, доводять до початкового об'єму кип'яченою водою. Приймають по 2 столові ложки 4 рази на день до їди.

Настій насіння. 1 чайна ложка сировини на 200 мл окропу чи гарячого кип'яченого молока. Кип'ятять 5 хв., проціджують. Приймають по 1/2 склянки зранку та ввечері.

Настій трави (зовнішнє). 4 столові ложки сировини на 600 мл води. Кип'ятять 5 хв. Настоюють протягом 2-4 год., проціджують. Використовують для примочок, полоскань та обмивань.