Петрушка кучерява (Petroselinum crispum, синонім — Р. sativum);
петрушка городня, петрушка польова, петрушка посівна; родина Селерових (Аріасеае), або Зонтичних (Umbelliferae);
петрушка кудрявая

Незамінна приправа до супів, борщів, салатів, м'яса, риби та інших страв, петрушка відома усім господиням і любителям пряної зелені. Як пряну і лікарську рослину її застосовують з часів Авіценни, а, можливо, і ще раніше.

Петрушка — трав'янистий дворічник, який утворює у перший рік розетку прикореневих листків і потовщений веретеноподібний корінь. Наступного року рослина виганяє прямостійне, кругле, розгалужене з середини стебло, заввишки 30-100 см. Листки петрушки трійчасті, темно-зелені. Прикореневі та нижні стеблові листки — довгочерешкові, двічіперисторозсічені, з оберненояйцеподібними, клиноподібними біля основи, тричінадрізаними чи глибокозубчастими листочками. Верхні листки — тричіперистороздільні, з лінійно-ланцетними частками. Квітки правильні, двостатеві, п'ятипелюсткові, зібрані у складні зонтики, жовтувато-зелені чи білуваті, інколи червонуваті. Цвітуть у червні-липні. Плід — двосім'янка, що розпадається, як і в усіх зонтичних, на два півплодики.

Батьківщина рослини — гірські райони Середземномор'я. Культивують її здавна по всій Європі, зокрема у Росії та Україні. Інколи петрушка дичавіє.

З лікарською метою використовують плоди, листя і корені рослини. Листки збирають у перший рік вегетації і використовують свіжими, а також вичавлюють з них сік. Зелень подрібнюють для різних пряно-смакових приправ. Сушать листя петрушки на тканині чи папері, розстилаючи тонким шаром, у затінку на відкритому повітрі чи у приміщенні з доброю вентиляцією. Після сушіння черешки листків видаляють. Плоди заготовляють у період воскової стиглості. Зрізані зонтики зв'язують у пучки, досушують і обмолочують. Корені викопують в кінці першого року розвитку, восени, чи навесні — на другий рік. Використовують їх свіжими або сушать на відкритому повітрі, розрізавши вздовж на декілька частин. Готову сировину зберігають у закритих банках у сухому, темному місці. Застосовують рослину тільки у народній медицині.

В усіх частинах петрушки містяться ефірна олія (у плодах — до 7%) і флавоноїди. Плоди також містять фурокумарин, ароматичну речовину бергаптен і жирну олію (17-22%). У листках є аскорбінова кислота (58-290 мг%), В-каротин (1,7 мг%), токоферол (вітамін Е) (1,8 мг%) та інші вітаміни, а також білки, цукри (глюкоза, фруктоза). Корені містять нікотинову кислоту (вітамін РР) (1,0 мг%), піридоксин (вітамін В₆) (0,6 мг%), аскорбінову кислоту (вітамін С) (20,35 мг%), інші вітаміни і цукри (здебільшого сахарозу).

Препарати петрушки посилюють сечовиділення, підвищують тонус гладкої мускулатури матки, кишечнику і сечового міхура, збуджують апетит, поліпшують травлення. Настої петрушки усувають процеси кишкового бродіння, розчиняють камені у сечовому міхурі та сечовивідних шляхах, регулюють менструальний цикл, сприяють виділенню молока в жінок у період лактації. Крім того, вони мають жовчогінні, спазмолітичні та потогінні властивості.

Спектр терапевтичної дії препаратів петрушки величезний. Їх застосовують при набряках серцевого походження, водянці, сечокам'яній хворобі, запальних процесах у сечовому міхурі та сечовивідних шляхах, функціональному порушенні травлення, кишкових коліках, гіпотонічних маткових кровотечах у післяпологовому періоді, гарячці та декомпенсованих вадах серця.

Не можна приймати препарати петрушки внутрішньо при нефриті, гострому циститі і подагрі. Передозування препаратів рослини може призвести до аборту!

Зовнішньо свіжий сік петрушки призначають при дерматитах, укусах комах (діє знеболювально). Відвар кореневищ використовують як засіб від засмаги — ним промивають шкіру обличчя. Кашку з листків чи коренеплодів після проціджування настою застосовують як місцеві аплікації на фурункули. Мазь з подрібнених плодів на смальці використовують при педикульозі. Свіже листя петрушки при розжовуванні усуває запах часнику.

Настій листків. 1 столова ложка сировини на 400 мл окропу. Настоюють 2 год., проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день до їди.

Настій коренеплодів. 1 столова ложка подрібненої сировини на 400 мл окропу. Настоюють 2 год., проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день до їди.

Настій плодів. 1 чайна ложка сухих плодів на 400 мл окропу. Настоюють 2 год., проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4 рази на день до їди.

Свіжий сік рослини. По 1 столовій ложці тричі на день до їди.

Порошок з плодів (насіння). По 0,5 г 2 3

рази на день за півгодини до їди.

Відвар плодів. З чайні ложки сировини на 200 мл окропу, нагрівають на киплячій водяній бані протягом 10 хв., проціджують, віджимають, доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1 столовій ложці 5 разів на день. При олігоменореї (мізерних менструаціях).

Мазь на основі плодів. Подрібнені плоди змішують зі смальцем у співвідношенні 1:4. Протипаразитарний засіб.