Парило волосисте (Agrimonia pilosa);
репейничек волосистый

Багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має більш-менш слабке горизонтальне кореневище з численними додатковими коре­нями на ньому. Стебло 25—150 см заввишки, прямостояче, просте або вгорі трохи розгалужене, бо­розенчасте, вкрите, як і черешки листків, довгими рідкими відхи­леними волосками, що сидять на буруватих горбочках. Листки чер­гові, перервано непарноперисті, зверху темно-зелені, голі або розсіянокоротковолосисті, зісподу ясно-зелені, по жилках волосисті й на всій поверхні більш-менш залозисті; нижні та серединні листки черешкові, верхівкові — сидячі; листочки (їх 5—7, рідше 9) сидячі, видовженоромбічні, ромбічно - оберненояйцеподібні або майже ланцетні, до основи клиновидно звужені й цілокраї, від середини до верху з (3)4— 5(7) великими загостреними або тупуватими зубцями й такою са­мою кількістю жилок з кожного боку та одним трохи більшим за бокові загостреним або тупува­тим кінцевим зубцем; проміжні часточки, що є між листочками, видовженояйцевидні, частіше ці­локраї. Прилистки майже ціло­краї, напівсерцевидні й стебло­обгортні. Квітки правильні, дво­статеві, 5-пелюсткові, зібрані ко­лосовидною китицею на верхівці стебла; пелюстки видовжені, блі­до-жовті. Плід складається з 1—2 горішків, вміщених у гіпан­тій', гіпантій дзвоникуватий, з гли­бокими борозенками, що доходять майже до його основи, розсіяноволосистий, угорі під чашечкою з багаторядним колом догори спрямованих і зближених над пло­дом у вигляді конуса гачковидно зігнутих шипиків. Цвіте у черв­ні — липні.

Поширення. Парило волосисте росте в Карпатах, на Поліссі і в Лісостепу по лісах, узліссях, галявинах, серед чагарників, на луках, берегах річок, схилах ба­лок.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують траву парила (Herba Agrimoniae), яку заготовляють під час цві­тіння рослини. Зрізують верхівки стебел завдовжки 30—40 см, а з нижніх здерев'янілих частин сте­бел обривають лише листя. Зібра­ну сировину сушать на вільному повітрі в тіні або у провітрюва­ному приміщенні, розкладаючи тонким шаром.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Парило волосисте має близький до парила звичайно­го хімічний склад, але відрізня­ється трохи іншим вмістом і спів­відношенням компонентів, що йо­го складають.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Галенові препарати парила волосистого мають в'яжучі й сечогінні властивості, збуджу­ють апетит і рефлекторно поси­люють секрецію травних залоз, сприяють нормалізації обміну ре­човин, виявляють кровоспинні й слабкі жовчогінні властивості. На дослідах in vitro виявлено, що водні витяжки з рослини виявля­ють пригнічуючу дію на вірус герпесу, а спиртові витяжки при­гнічують розвиток золотистого стафілокока й а-гемолітичного стрептокока. Експериментально підтверджено й глистогінні влас­тивості рослини. Найдоцільніша форма застосування парила волосистого — настій. Усередину його рекомендують при хворобах пе­чінки і жовчного міхура (гепатит, жовтяниця, жовчнокам'яна хво­роба), як шлунковий засіб і про­тиотруту при алкалоїдних отру­єннях, проти проносів і глистів, від геморою та бородавок (Verrucae vulgaris), для зупинки внут­рішніх кровотеч (кровохаркання, ниркові й маткові кровотечі), у випадку стійкого запалення се­чового міхура, олігурії й нічного нетримання сечі та при застійних явищах і набряках. При захво­рюваннях печінки і жовчного мі­хура настій парила доцільно за­стосувати в суміші з іншими, силь­нішими жовчогінними засобами рослинного походження. В суміші з іншими рослинами парило засто­совують і при нирковокам'яній хворобі. Зовнішньо настій трави парила вживають при запальних процесах порожнини рота і верх­ніх дихальних шляхів, для лі­кування ран, пролежнів і виразок, при фурункулах і дерматитах, для спинення паренхіматозних крово­теч, при геморої, для промиван­ня піхви при білях та для ножних ванн при відчутті втоми після тривалої мандрівки. Використову­ють парило звичайне і в гомео­патії.

Лікарські форми і застосуванні.

Внутрішньо — настій трави (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настояти 2   години) по півсклянки 4 рази на день до їди;

настій (20 г си­ровини на 300 мл окропу) по 1 столо­вій ложці через кожні 2 години при кровохарканні;

відвар трави (20—30 г сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­ловій ложці кожної години при про­носах;

згущений відвар (30 г сировини на 360 мл окропу, уварити до полови­ни) по 1 столовій ложці через кожні 3 години при маткових кровотечах.

Зовнішньо — настій (5 столових ло­жок сировини на 400 мл окропу, на­стояти 15 хвилин, процідити) для по­лоскання, компресів, примочок, сприн­цювань і ванн для ніг.