Парило звичайне (Аgrimoniа eupatoria);
глекопар, грудник, зрад-зілля, реп'ях жовтий, серпник, яблун;
репейничек обыкновенный

Багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має більш-менш міцне повзуче просте або розга­лужене кореневище. Стебло 30—85 (100) см заввишки, прямо­стояче, просте або вгорі трохи розгалужене, густо вкрите, як і черешки листків, довгими жорст­кими горизонтально відхиленими та короткими тонкими більш-менш кучерявими білуватими або рудуватими волосками. Листки чергові, перервано непарноперисті, зверху темно-зелені, розсіяно-прилегло-волосисті, зіспо­ду — білуваті від густого шовко­висто-бархатистого опушення й розсіянозалозисті; нижні та сере­динні листки розетковидно зближені при основі стебла, че­решкові; верхні — віддалені один від одного, сидячі; листочки (їх від 3 до 13) сидячі, еліп­тичні, видовженояйцевидні або ромбовидні, до основи зубчаті, з 9—21 великим загостреним зуб­цем і з такою ж кількістю боко­вих жилок; проміжні часточки (їх по 2—3 пари в кожному про­міжку між листочками) яйце­видні, цілокраї або з 2—3 зубцями на верхівці. Прилистки косояйцевидні, по верхівці загострені, при основі напівсерцевидні, по краю з кількома гострими зубцями. Квітки правильні, двостатеві, 5-пе-люсткові, запашні, зібрані колосо­видною китицею на верхівці стеб­ла; пелюстки видовженояйцевидні, оранжево-жовті. Плід склада­ється з 1—2 горішків, вміщених у гіпантій; гіпантій дзвоникува­тий, з глибокими борозенками, що доходять майже до його основи, густоволосистий, угорі під чашеч­кою з багаторядним колом прямо­стоячих гачковидно зігнутих ши­пиків. Цвіте у червні — серпні.

Поширення. Парило звичайне рос­те по всій території України у світлих лісах, на узліссях, серед чагарників, на схилах, край доріг.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують траву парила (Herba Agrimoniae), яку заготовляють під час цві­тіння рослини. Зрізують верхівки стебел завдовжки 30—40 см, а з нижніх здерев'янілих частин сте­бел обривають лише листя. Зібра­ну сировину сушать на вільному повітрі в тіні або у провітрюва­ному приміщенні, розкладаючи тонким шаром.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава парила зви­чайного містить до 5% дубиль­них речовин, ефірну олію (біля 0,2%), стероїдні сапоніни, ку­марини, гіркоти, органічні кисло­ти (яблучна, лимонна), холін, вітамін С, нікотинову кислоту, вітаміни групи В, сліди алкало­їдів та значну кількість кремне­зему.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Галенові препарати парила звичайного мають в'яжучі й сечогінні властивості, збуджу­ють апетит і рефлекторно поси­люють секрецію травних залоз, сприяють нормалізації обміну ре­човин, виявляють кровоспинні й слабкі жовчогінні властивості. На дослідах in vitro виявлено, що водні витяжки з рослини виявля­ють пригнічуючу дію на вірус герпесу, а спиртові витяжки при­гнічують розвиток золотистого стафілокока й а-гемолітичного стрептокока. Експериментально підтверджено й глистогінні влас­тивості рослини. Найдоцільніша форма застосування парила зви­чайного — настій. Усередину його рекомендують при хворобах пе­чінки і жовчного міхура (гепатит, жовтяниця, жовчнокам'яна хво­роба), як шлунковий засіб і про­тиотруту при алкалоїдних отру­єннях, проти проносів і глистів, від геморою та бородавок (Verrucae vulgaris), для зупинки внут­рішніх кровотеч (кровохаркання, ниркові й маткові кровотечі), у випадку стійкого запалення се­чового міхура, олігурії й нічного нетримання сечі та при застійних явищах і набряках. При захво­рюваннях печінки і жовчного мі­хура настій парила доцільно за­стосувати в суміші з іншими, силь­нішими жовчогінними засобами рослинного походження. В суміші з іншими рослинами парило засто­совують і при нирковокам'яній хворобі. Зовнішньо настій трави парила вживають при запальних процесах порожнини рота і верх­ніх дихальних шляхів, для лі­кування ран, пролежнів і виразок, при фурункулах і дерматитах, для спинення паренхіматозних крово­теч, при геморої, для промиван­ня піхви при білях та для ножних ванн при відчутті втоми після тривалої мандрівки. Використову­ють парило звичайне і в гомео­патії.

Лікарські форми і застосуванні.

Внутрішньо — настій трави (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди;

настій (20 г си­ровини на 300 мл окропу) по 1 столо­вій ложці через кожні 2 години при кровохарканні;

відвар трави (20—30 г сировини на 200 мл окропу) по 1 сто­ловій ложці кожної години при про­носах;

згущений відвар (30 г сировини на 360 мл окропу, уварити до полови­ни) по 1 столовій ложці через кожні 3 години при маткових кровотечах.

Зовнішньо — настій (5 столових ло­жок сировини на 400 мл окропу, на­стояти 15 хвилин, процідити) для по­лоскання, компресів, примочок, сприн­цювань і ванн для ніг.