Пахучка звичайна (Clinopodium vulgare);
пахучка обыкновенная

Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло чо­тиригранне, пряме, малорозгалужене, волосисте, 30—70 см зав­вишки. Листки супротивні, дріб­ні, яйцевидні або видовженояйцевидні, дрібнозарубчасто-пилчасті, волохато-волосисті. Квітки неправильні (віночок двогубий, пурпуровий, вдвоє довший за чашечку), дрібні, з щетиновиднолінійними, такої самої довжини, як і чашечка, густовійчастими приквітками, в 15—40-квіткових кільцях, що створюють півкулясті кінцеві суцвіття; чашечка трубчаста, двогуба, з 13 жилками, густоопушена, з шиловидними зубцями. Плід складається з 4 од­нонасінних горішковидних час­ток. Цвіте у червні — серпні.

Поширення. Пахучка звичайна ро­сте по всій території України (крім півдня Степу) на узліссях листя­них і мішаних лісів, серед чагар­ників.

Сировина. Для медичних потреб використовують траву пахучки. Збирають і сушать квітуючі рос­лини.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад пахучки потребує вивчення. Відомо лише, що трава рослини містить запашну ефірну олію й дубильні речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. З досвіду народної медицини відомо, що пахучка зви­чайна допомагає від головного болю, ядухи, кашлю й захворю­вань дихальних шляхів та від проносу. Розпарену траву прикла­дають до опухів як протизапаль­ний засіб.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (1 столо­ва ложка сировини на 200 мл окропу, настояти 30 хвилин у термосі) по 2 сто­лові ложки 3—4 рази на день.

Зовнішньо — припарки (2—3 столові ложки трави загортають у марлю, роз­парюють в окропі) до опухів.