Переступень білий (Вronіа alba);
нечіпай-зілля, переступень чорноягідний;
переступень белый

Багаторічна трав'яниста шорстко-опушена рослина родини гарбузо­вих. Корінь ріповидно потовще­ний, 50—70 см завдовжки і 3—4 см завтовшки, м'ясистий, білувато-жовтий, з білим молочним соком. Стебла лазячі за допомогою нерозгалужених вусиків, до 4 м зав­довжки. Листки черешкові, черго­ві, яйцевидні, п'ятилопатеві, великозубчасті, з серцевидною осно­вою. Квітки одностатеві (рослини однодомні), правильні, в пазуш­них суцвіттях; тичинкові зібрані гронами, маточкові — щитком; ві­ночок зрослопелюстковий, жов­таво-білий, з п'ятироздільним, розправленим відгином. Чашечка жіночих квіток майже дорівнює віночкові. Плід ягодоподібний, кулястий, чорний, 8—10 мм у діа­метрі. Цвіте у червні — липні.

Поширення. Переступень білий росте майже по всій території України (частіше в лісових і лі­состепових районах) по чагар­никах, у лісах, біля парканів.

Заготівля і зберігання. Для ме­дичних потреб вживають коріння переступня (Radix Bryoniae). Пе­ревагу віддають кореням з 2—3-річних рослин. Заготовляють си­ровину восени. Викопане коріння старанно відмивають від землі й використовують свіжим або рі­жуть кружечками, нанизують на нитку і сушать. Сухої сировини виходить 15—16%. Зберігають ок­ремо від іншої сировини, дотри­муючись правил зберігання отруй­них рослин. Свіже коріння можна зберігати всю зиму в льоху так само, як, наприклад, моркву чи редьку.

Хімічний склад. Коріння росли­ни містить алкалоїд бріоніцин, глікозиди (бріонін, бріонідин, бріонол, бріозид, бреїн), бріонолову кислоту, олеїнову, пальмітинову та інші (всього 23) вільні жирні кислоти, ефірну олію, гіркі речо­вини— кукурбітацини В, D, E, "L та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Переступень білий має проносні, сечогінні, відхарку­вальні, болетамувальні, крово­спинні й місцеві подразні власти­вості, в невеликих дозах пригні­чує центральну нервову систему. Як лікувальний засіб цю рослину широко використовують у народ­ній медицині. Як протиревматич­ний і проносний засіб рослину визнає й наукова медицина. В не­великих дозах препарати пересту­пня дають усередину як сильний проносний засіб, при набряках різ­ного походження і болях у ділян­ці серця, при мігрені, підвищеній нервовій збудливості та епілепсії, для заспокоєння кашлю, у випад­ку маткових кровотеч і мізерних менструацій та як антигельмінтний засіб при круглих глистах. Є дані про ефективне застосуван­ня переступня при гіпертонічній хворобі (курс лікування — 3—4 тижні). При ревматичних і подаг­ричних болях, міжреберній нев­ралгії у болючі місця втирають свіжий сік, мазь або настойку. Для цього, а також для лікування ознобишів використовують настій свіжого коріння на прованській чи соняшниковій олії. Із свіжого коріння готують і гомеопатичні ліки. Треба пам'ята­ти, що переступень належить до отруйних рослин, тому ліки з ньо­го треба суворо дозувати. При передозуванні спостерігається ну­дота, блювання, кривавий пронос, запалення нирок, ураження цент­ральної нервової системи. При тяжких отруєннях настає смерть від паралічу дихального центра. Потребує обережності і зовнішнє застосування рослини. При нати­раннях треба обробляти якомога обмеженіші ділянки тіла.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій сухого корін­ня (1 чайна ложка сировини на 600 мл окропу) по 25—30 мл тричі на день до їди;

настойку з сухого коріння (готують у співвідношенні 1:10) по 20—30 крапель 3 рази на день;

півсклян­ки настою (1 столова ложка сухого коріння на 200 мл окропу) п'ють натщесерце як сильний проносний засіб; порошки з коріння приймають по 0,5 г тричі на день як проносний засіб;

свіжовижатий сік із коріння по 4—8 г з водою 1—2 рази на день (не більше 10 г на прийом) або настойку із 30 г коріння на 700 г вина по 1 столовій ложці кілька разів на день як сечогінний засіб при водянці.

Зовнішньо — розтирання свіжим со­ком (до появи водянистих пухирців), настойкою із сушеного коріння (готу­ють у співвідношенні 1:10), емульсією (1 чайна ложка розтертого свіжого ко­ріння на 100 мл олії) або маззю (2 чайні ложки 30%-ної настойки корін­ня змішують з чвертю склянки несо­леного сала чи вершкового масла або свіжий сік змішують з вершковим маслом чи вазеліном у співвідношен­ні 1:4).