Перець стручковий однорічний (Capsicum annuum);
перчиця; красный перец однолетний

Багаторічна (в культурі — одно­річна) трав'яниста рослина роди­ни пасльонових. Стебло прямосто­яче, розгалужене, 30—100 см зав­вишки. Листки чергові, черешкові, цілокраї, ланцетні, яйцевидно-ланцетні, яйцевидні або видовжено-яйцевидні, 2—14 см завдовж­ки, загострені, при основі кли­новидні. Квітки правильні, дво­статеві, одиничні або по 2—3 в розвилках стебла; віночок колесовидний, до середини п'ятироз­дільний, білий або жовтуватий, рідко — червонуватий або фіоле­товий. Плід — повисла суха ягода, яскраво-червоного, рідше — зеле­ного або жовтуватого кольору. Цвіте у червні—серпні, плодоно­сить у серпні—вересні.

Поширення. Походить з Централь­ної Америки. По всій території України культивують як овочеву рослину.

Заготівля і зберігання. Для медич­них потреб використовують стиг­лі висушені плоди гірких сортів перцю (Fructus Capsici). Збирають плоди перцю в міру їхнього до­стигання й сушать на сонці. Гото­ву сировину зберігають у сухих провітрюваних ізольованих при­міщеннях. Строк придатності — 3 роки. Аптеки сировину не від­пускають.

Хімічний склад. Плоди перцю мі­стять алкалоїд капсаїцин (0,03—0,2%), аскорбінову кислоту (до 400 мг %), каротиноїди (Р-каротин, нео-р-каротин, псевдо-а-каротин, р-каротин-епоксид, цитроксантин, криптоксантин, зеаксантин, антераксантин, віолаксантин, капсантин тощо), флавоноїди, глюкоалкалоїд соланін, кумарин скополе­тин, ефірну (понад 1%) і жирну (4—16%) олію, сірку, хлор і крем­незем, солі калію, натрію, каль­цію, заліза, алюмінію та фосфору.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Настойку плодів пер­цю призначають усередину для збудження апетиту й покращення травлення. Зовнішньо, у вигляді розтирання, настойку використо­вують при ревматичному і м'язо­вому болі, радикуліті, невралгії та ознобишах. Настойка перцю входить до скла­ду мазі від обмороження, склад­но-перцевої мазі, перцево-аміач­ного і перцево-камфорного ліні­ментів тощо, а екстракт перцю густий — до складу перцевого пластиру. Вживання перцю протипоказане при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при гост­рих і хронічних гастритах, енте­ритах і колітах, гострих і хронічних гепатитах і холециститах (у стадії загострення) та при захво­рюваннях нирок.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настойку плодів (го­тують на 90%-ному спирті у співвідно­шенні 1:10) по 10—15 крапель у чарці води 3 рази на день за 30 хвилин до їди.

Зовнішньо — розтирання настойкою (готують, як у попередньому прописі);

мазь від обмороження (Unguentum contra congelationem) втирають у відкриті частини шкіри для профілактики обмо­рожень;

капситрин (Capsitrinum), ліні­мент перцево-аміачний і лінімент пер­цево-камфорний використовують для розтирання при невралгіях, міозитах тощо;

пластир перцевий (Emplastrum Capsici) використовують як відволікальний і болетамувальний засіб при радикулітах, невралгіях, міозитах, люм­баго тощо (перед накладанням пластиру шкіру знежирюють спиртом, ефіром або одеколоном і протирають насухо);

капсин (Capsinum) для розтирання при суглобовому і м'язовому ревматизмі, артритах та ексудативному плевриті; камфоцин (Camphocinum) для розти­рання при ревматизмі й артритах;

на­стойку перцю змішують з подвійною кількістю рослинної олії й використо­вують для розтирання при радикуліті, ревматичних болях у суглобах та при міозиті.