Персик звичайний (Persica vulgaris);
персик обыкновенный

Дерево заввишки 3—6 м або кущ родини розових. Кора жовтувата або червонувато-коричнева. Лист­ки ланцетні, гостропилчасті, з ко­роткими черешками, які несуть по 3—5 червоно-бурих залозок. Квітки актиноморфні (див. стат­тю Актиноморфна квітка), двоста­теві, рожеві, одиничні, зрідка їх по дві. Плід — кістянка. Цвіте у квітні — травні.

Поширення. Походить із Східної Азії. Розводять як плодову рос­лину в південних районах Украї­ни.

Сировина. Використовують плоди.

Хімічний склад. Плоди містять цукри (до 15%), аскорбінову кис­лоту, вітаміни групи В, каротин, органічні кислоти (яблучну, ли­монну, хінну та винну), ефірну олію, сполуки калію і заліза; в насінні є жирна (до 57%) і ефір­на олія.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Плоди персика реко­мендуються хворим з порушен­ням серцевого ритму, при гіпохромній анемії, пов'язаній з алі­ментарним фактором або гіпацидним гастритом, як засіб, що сти­мулює шлункову секрецію і по­кращує травлення, та як сечо­гінний засіб. Протипоказано вживати персики хворим на діа­бет і ожиріння. М'якуш плодів використовують і як фітотерапев­тичний засіб у косметиці. З на­сіння одержують персикову олію, яка є цінною сировиною для фар­мацевтичної і парфюмерної про­мисловості.

Лікарські форми і застосування. Зовнішньо: маска на обличчя при сухості шкіри (Hyposteatosis cutis) — м'якуш спілого персика змішують з відваром ромашки лікарської і одержану кашку наносять на обличчя, че­рез 20 хв змивають теплою водою.