Півники болотні (Iris pseudacorus);
касатик болотный

Багаторічна трав'яниста рослина родини півникових. Має товсте (до 2 см завтовшки) косе роз­галужене кореневище. Стебло кругле, трохи сплющене, 0,6—1,5 м заввишки, вкрите листом, у верхній частині гіллясте; гілки стебла прямостоячі, закінчуються квітками, нижні довші, інші по­ступово вкорочені. Листки дво­рядні плоскі, широко мечовидні, гострі; нижні листки такої ж дов­жини, як і стебло, верхні — короткі. Покривало дволисте (лис­точки трав'яні, з перетинчасти­ми краями), з 2—3 квітками; квіт­ки правильні, двостатеві, яскра­во-жовті, одиничні. Оцвітина віночковидна, з трубочкою, вдвоє коротшою за зав'язь, і з трьома зовнішніми та трьома внутріш­німи частками відгину; зовніш­ні частки відгину — з обернено­яйцевидною, донизу відігнутою пластинкою, при основі звуженою в короткий нігтик, внутрішні — втроє коротші, оберненоланцетні, прямостоячі, менші за частки стовпчика; останні — з двома го­стрими, наверху зубчастими ло­патями. Плід — коробочка (еліп­тична, тупотригранна, з вістрям). Цвіте у червні — липні.

Поширення. Півники болотні рос­туть по всій території України (крім Полинового Стопу й Гір­ського Криму) на болотах, по берегах річок та озер.

Заготівля і зберігання. Для. ви­готовлення ліків використовують кореневища півників (Rhizoma Iridis), які заготовляють восени або рано навесні (перевагу від­дають кореневищам з 2—3-річних рослин). Викопані кореневища добре миють у холодній воді від землі, очищають від корінців і решток листя й сушать цілими або розрізаними вздовж, розсте­ливши тонким (3—5 см завтовшки) шаром на папері чи тканині у за­тінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваному примі­щенні. Штучне сушіння про­водять при температурі 50°, слід­куючи, щоб кореневища не підго­ріли або не запарились і не потемніли  при   недостатній вен­тиляції. Сухої сировини виходить 25%. Зберігають сировину в су­хому приміщенні, яке добре про­вітрюється.   Строк придатності —3 роки.

Хімічний склад. Кореневища пів­ників болотних містять ефірну олію, ізофлавоновий глікозид іридин, дубильні речовини, орга­нічні кислоти (шикімову, хінну, яблучну, лимонну, фумарову і молочну), жирну олію та крох­маль. У складі ефірної олії є ке­тон ірон.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Півники болотні ви­користовують як в'яжучий, від­харкувальний, протизапальний, сечогінний, кровоспинний і гли­стогінний засіб. У науковій медицині півники застосовують як симптоматич­ний засіб (у складі збору за прописом Здренко) при лікуван­ні папіломатозу сечового міхура, анацидного гастриту і виразко­вої хвороби шлунка. Значно ширше використовує пів­ники народна медицина. Всереди­ну (найчастіше у формі водного настою) півники дають при брон­хітах, пневмонії, ангіні, болях у кишечнику, запальних захво­рюваннях селезінки, в разі во­дянки та від полюцій. При діареї, асциті, кровотечах, зобі й круг­лих глистах ефективними засо­бами вважаються свіжий сік, порошок і настойка кореневищ на червоному вині. Настойку кореневищ на 70% -ному спирті вживають при метрорагії. Як зов­нішній засіб водний настій суше­них кореневищ використовують для лікування опіків, гнійних ран, виразок, нориць і подразнень шкіри, для полоскання ротової по­рожнини при хронічному і го­строму гінгівітах та зубному болі. При геморої приймають сидячі ванни з настою свіжих кореневищ півників. Настій ко­реневищ на соняшниковій олії втирають у шкіру при запаленні сідничного нерва, захворюван­нях м'язів та суглобів. У гомеопатії есенцію із свіжих кореневищ застосовують при ка­таральному ентероколіті та ви­паданні волосся.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій із сухих ко­реневищ (1 столова ложка сировини на 150 мл окропу) по 1—2 столові ложки 3 рази на день;

свіжий сік з кореневищ по 10—15 г на день; по­рошок з кореневищ по 1—2 г три рази на день до їди;

настойку на вині (30 г сировини на 200 мл червоного вина) по 1 столовій ложці через кожні 2 го­дини;

настойку на 70%-ному спирті (готують у співвідношенні 1,5:20) по 2 столові ложки 4—6 раз на день.

Зовнішньо — полоскання, примочки і обмивання настоєм із сухих коре­невищ (1 чайна ложка сировини на склянку холодної води, настояти 8 го­дин);

розтирання настоєм сухих ко­реневищ на соняшниковій олії (100—120 г сировини на 500 мл олії);

си­дячі ванни з настою (400 г натертих на тертці свіжих кореневищ варять 5 хвилин у 4 л води в закритій по­судині, проціджують, охолоджують до 30—35°) тривалістю 5—10 хви­лин протягом 4—6 днів.