Підмаренник м'який (Galium mollugo);
подмаренник мягкий

Багаторічна трав'яниста рослина родини маренових. Має розга­лужене дерев'янисте кореневи­ще. Стебло висхідне, чотири­гранне, розгалужене, голе, 50—100 см заввишки. Листки сидячі, цілокраї, лінійні або лінійно-довгасті, гострокінцеві, до основи звужені, з 1 жилкою, голі й гла­денькі, у восьмичленних кільцях, часто з загорнутими краями. Квітки запашні, дрібні, правиль­ні, зрослопелюсткові, чотири­членні, зібрані у велику розло­гу верхівкову волоть; віночок колесовидний, білий, 2,5—3,5 мм у діаметрі. Плід — сухий торішок. Цвіте у червні — серпні. Поширення. Підмаренник м'який росте в Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу на луках, по берегах річок, на узліссях, серед чагар­ників.

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують траву підмаренника, зібрану в період його цвітіння. Зрізують верхівки стебел завдовжки 20—30 см, в'яжуть у невеличкі пучки й розвішують для сушіння у про­вітрюваному приміщенні або в затінку на відкритому повітрі. Висушену траву зберігають у доб­ре закритих банках або бляшан­ках.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава підмарен­ника містить глікозид асперулозид, дубильні речовини, ефірну олію, органічні кислоти й інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. У народній медици­ні настій трави підмаренника м'якого вживають при епілепсії, хворобах серця і печінки, при болях у шлунку та при подагрі. Ванни з відвару трави підмарен­ника діють заспокійливо. В го­меопатії застосовують есенцію із свіжої трави рослини.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (2 сто­лові ложки сировини на 400 мл окро­пу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їди.

Зовнішньо — ванни з відвару (50 г сировини на 10 л води).