Підмаренник справжній (Galium verum);
дрібноцвіт, медівник; подмаренник настоящий

Багаторічна трав'яниста корене­вищна рослина родини маренових. Стебла підведені, 30—125 см заввишки, округлочотиригранні, в нижній частині голі й гладень­кі, у верхній опушені короткими відлеглими волосками або не­рідко зовсім голі, дещо опушені лише під вузлами при основі листків, розгалужені в суцвітті, нижче якого з більш-менш роз­виненими стерильними пазушни­ми гілками. Листки сидячі, вузьколінійні до шиловидних або майже нитковидних, з однією поздовжньою жилкою й загор­нутими наспід краями; середин­ні стеблові листки — в кільцях по 6(8)—10(15), зверху темно-зе­лені, трохи з полиском, шорсткі від гострих горбочків або вкриті дрібними, вперед спрямованими щетинками, зісподу — блідо-зеле­нуваті або білуваті, на верхівці витягнуті в дуже коротеньке вістря; приквіткові листки спо­чатку в кільцях по 4—8, вище — паристі (супротивні) й одиничні, верхні — дрібні, по краю голі, з кінцевим коротеньким вістрям. Квітки запашні, дрібні, правиль­ні, двостатеві, зрослопелюсткові, зібрані в довгасте досить густе волотисте суцвіття; віночок колесовидний, яскраво-жовтий, 3—4,5 мм у діаметрі, з чотирироздільним відгином. Плід — сухий горішок. Цвіте у червні — ве­ресні.

Поширення. Підмаренник справж­ній росте по всій території України на луках, узліссях, сте­пових схилах і кам'янистих від­слоненнях.

Заготівля і зберігання. З ліку­вальною метою використовують свіжий сік (Succi Galii veri) і тра­ву підмаренника (Herba Galii veri), зібрану в період його цві­тіння. Зрізують верхівки стебел завдовжки 20—30 см, в'яжуть у невеличкі (із 7—8 рослин) снопи­ки й розвішують для сушіння у провітрюваному приміщенні або в затінку на відкритому повіт­рі. Сухої трави виходить 20%. Висушену траву зберігають у до­бре закритих банках або бля­шанках.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава підмарен­ника справжнього містить гліко­зиди галіозин, рубіадин і асперулозид, дубильні речовини, ли­монну кислоту, незначну кіль­кість ефірної олії, флавоноїди, кумарини, сичужний фермент та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати підмарен­ника справжнього мають сечо­гінні, кровоспинні, протизапаль­ні, антисептичні, знеболюючі і седативні властивості. Настій тра­ви або свіжий сік рослини дають усередину при катарах шлунко­во-кишкового тракту, діареї, жов­тяниці, захворюваннях печінки і нирок, набряках ниркового походження, як в'яжучий і кро­воспинний засіб при ендометри­тах, геморої та менструальних і носових кровотечах, у ра­зі нервових захворювань (епі­лепсія, істерія, конвульсії у ді­тей) і захворювань шкіри (боліс­ні висипи, дерматози з больовим синдромом, екзема), при зупинці менструацій і ускладненнях після пологів. Широко використовують підмаренник і як зовнішній за­сіб. Міцним настоєм і свіжим соком промивають рани і нариви, зупиняють кровотечі з носа (втя­гують у ніздрі). У вигляді примо­чок свіжий сік використовують при раку шкіри (як знеболюючий засіб). Порошком із трави при­сипають рани, нариви та опіки і виразки, це прискорює їхнє гоєння. В гомеопатії застосовують есенцію із свіжої трави рослини.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (2 сто­лові ложки сировини на 400 мл окро­пу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їди; сік із свіжої трави по 2 чайні ложки 3 рази на день.