Підмаренник чіпкий (Galium араrinе);
подмаренник цепкий

Однорічна трав'яниста рослина ро­дини маренових. Стебла полеглі або лазячі, 50—200 см завдовж­ки, чотиригранні, по ребрах вкри­ті загнутими гачковидно вниз шипиками, розгалужені. Лист­ки — в кільцях по 6—8, оберне­но-яйцевидні (нижні) або клино­видно-ланцетні (серединні й верх­ні), по краю і зісподу по сере­динній жилці негусто вкриті відігнутими назад шипиками, зверху розсіянощетинисті, на вер­хівці — відтягнуті в тонке вістря. Квітки дрібні, правильні, по­лігамні (двостатеві й чоловічі), зрослопелюсткові, в пазушних півзонтиках, більших за листки; віночок до 2 мм у діаметрі, білуватий, колесовидний, з чотирироздільним відгином. Плід— сухий горішок. Цвіте у травні — вересні.

Поширення. Підмаренник чіпкий росте по всій території України як бур'ян на городах, у садах, рідше на полях.

Заготівля і зберігання. З ліку­вальною метою використовують свіжий сік (Succi Galii aparinis) і траву підмаренника (Herba Galii aparinis), зібрану під час його цвітіння. Після попереднього про­в'ялювання на сонці сировину сушать у затінку на вільному по­вітрі або в провітрюваному при­міщенні. Сухої трави виходить 25%. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бля­шанках.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава підмарен­ника чіпкого містить глікозид асперулозид, дубильні речовини, са­поніни, органічні кислоти (лимон­на, галова), червоний барвник та вітамін С (128 мг %).

Фармакологічні властивості і ви­користання. У народній медицині підмаренник чіпкий відомий сво­їми діуретичними, болетамуваль­ними, кровоспинними й антимі­кробними властивостями. Найчас­тіше настій трави цієї рослини п'ють при нирковокам'яній хво­робі, циститі, водянці, плевриті й хворобах печінки, при болях у шлунку й кишечнику, діареї, ревматизмі, зобі, епілепсії й скро­фульозі та при гарячкових станах. У разі епілепсії краще вживати свіжий сік рослини. Зовнішньо, у вигляді мазі, підмаренник чіп­кий використовують для ліку­вання фурункулів, лишаїв, раку шкіри і висипів на шкірі (тера­певтичний ефект можна в цих випадках значно посилити од­ночасним пероральним застосу­ванням настою або свіжого соку рослини). Порошком трави при­сипають рани і фурункули. Есен­цію із свіжої трави підмарен­ника чіпкого використовують у гомеопатії.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — свіжий сік рослини по 1 чайній ложці 5—6 раз на день;

настій трави (2 столові ложки сиро­вини на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклян­ки 4 рази на день до їди.

Зовнішньо — мазь із свіжого соку і смальцю.