Підсніжник Воронова (Galanthus woronowii);
подснежник Воронова

Багаторічна цибулинна рослина родини амарилісових. Цибулина 1—2 (3) см в діаметрі, біла, з жовтуватими оболонками. Стеб­ло слаборебристе, 10—30 см зав­вишки, з однією звислою квіткою, що виходить з пазухи перетин­частого приквітка. Ластки (їх два) широколінійні, 1,5—2 см завширшки, на верхівці — з потов­щенням (ковпачком), під час цвітіння значно коротші за стеб­ло. Квітки правильні, двостате­ві, з віночковидною шестироздільною білою оцвітиною; зов­нішні листочки оцвітини 15—20 мм завдовжки, видовженооберненояйцевидні; внутрішні — до 11 мм завдовжки, виїмчасті, з зеленою нирковидною плямою. Плід— коробочка. Цвіте у лю­тому — березні.

Поширення. Підсніжник Вороно­ва — ендемічна рослина передгірських лісів Західного Закавказ­зя. Введений у культуру. Сировина. Для медичних потреб використовують цибулини підсніжника (Bulbus Galanthi woronowii), з яких добувають ал­калоїд галантамін. Заготовляють сировину в період цвітіння рос­лини.

Хімічний склад. Цибулини підсніжника містять алкалоїди галантамін (0,07—0,15%), галантин, галантамідин і мікорин.

Фармакологічні властивості і ви­користаная. Основною діючою речовиною підсніжника є алка­лоїд галантамін, який відносять до групи антихолінестеразних ре­човин (інактивує фермент холінестеразу й  посилює чутливість нервово-м'язової системи до аце­тилхоліну, має виразні перифе­ричні м-холіноміметичні влас­тивості: звужує зіниці, знижує внутрішньоочний тиск, стимулює секрецію слинних, слизових і потових залоз, підвищує скорот­ливість міометрію та гладень­ких м'язів кишок). На відміну від інших антихолінестеразних засо­бів, галантамін виявляє повіль­нішу, але тривалішу загальнорезорбтивну дію. Галантаміну гідробромід призначають при міасте­нії, м'язовій прогресуючій дис­трофії, при рухових і вразливих порушеннях, пов'язаних з неври­тами, поліневритами, радикулі­тами й радикулоневритами, при залишкових явищах після пору­шення мозкового кровообігу, при психогенній імпотенції та при ін­шій патології. В комплексі з іншими препаратами, лікуваль­ного гімнастикою й іншими фізіо­терапевтичними процедурами його з успіхом використовують у відновному резидуальному пе­ріоді гострого поліомієліту і при дитячих церебральних паралічах. Рідше галантамін використовують при атонії кишечника і сечового міхура, як антагоніст курарепо­дібних міорелаксантів (15–20–25 мг внутрішньовенно) і сукцинілхоліну (20—35 мг внутріш­ньовенно).

Лікарські форми і застосування.

Застосовують галантаміну гідробромід (Galanthamini hydrobromidum) під шкіру у вигляді водного розчину. Дозу добирають індивідуально, за­лежно від віку хворого, характеру захворювання, ефективності лікуван­ня та індивідуальної чутливості хво­рого до препарату. Разова доза для дорослих становить від 0,0025 г (2,5 мг) до 0,01 г (10 мг), тобто 0,25—1 мл 1% -ного розчину. Вводять препарат 1—2 рази на добу, починаючи з меншої до­зи й поступово збільшуючи її за умови відсутності побічних явищ (слинотеча, паморочення, уповільнення ритму сер­ця та ін.), пов'язаних з підвищеною індивідуальною чутливістю до препа­рату. Найбільші дози для дорослих під шкіру: разова 0,01 г (10 мг), до­бова— 0,02 г (20 мг). Дітям галантаміну гідробромід призначають залеж­но від віку:

у віці 1—2 роки — 0,25—0,5 мг (0,1—0,2 мл 0,25%-ного розчину),

3—5 років — 0,5—1  мг (0,2—0,4 мл 0,25%-ного розчину),

6—8    років — 0,75—2    мг (0,3—0,8 мл 0,25%-ного розчину),

9—11 років — 1,25—3 мг (0,5 мл 0,25%-ного   розчину — 0,6   мл 0,5%-ного

розчину),

12—14  років—1,75—5 мг  (0,7 мл 0,25%-ного розчину — 1 мл 0,5%-но­го розчину),

15—16 років —2—7 мг (0,2—0,7 мл 1%-ного розчину).

Препарат вводять 1 раз, а при не­обхідності —2 рази на добу. Трива­лість курсу лікування — 10–20–30 днів. При необхідності курс лікуван­ня повторюють. Застосування галантаміну протипоказане при епілепсії, гіперкінезах, бронхіальній астмі, сте­нокардії та брадикардії.