Плаун заплавний (Lycopodiella inundata);
п'ядич заплавний; плаун заливаемый

Багаторічна вічнозелена трав'я­ниста заввишки 5—10 см рослина родини плаунових. Стебло повзу­че, просте, рідше — вилчасто роз­галужене, міцно прикріплене ко­рінням до землі, завдовжки до 10, рідше до 15 см, густо вкрите м'я­кими лінійно-шиловидними ціло­країми, по краю вузькоперетинчастими листками, розміщеними спірально або в 4-8 рядів; плід­ні гілки короткі, прості, несуть довгі стробіли (спороносні колос­ки) без ніжок; спорангіальні листки майже не відрізняються від безплідних і тільки трохи частіші й довші, ніж останні. Спороносить у липні — вересні.

Поширення. Плаун заплавний росте на Поліссі, в північній час­тині Лісостепу, по річках захо­дить у Степ, де росте на вологих місцях, коло боліт.

Заготівля і зберігання. Для медич­них потреб використовують спори (Sporae Lycopodii) рослини. Заго­тівлю починають у другій по­ловині літа, коли стробіли набу­дуть жовтого кольору. Заготі­вельні роботи треба проводити зранку по росі або у вологу пого­ду, бо за сухої погоди досить найменшого дотику до рослини, щоб спори обсипались. Гілочки з стробілами обережно зрізують ножицями у підставлену знизу металеву коробочку чи паперову торбинку. Виривати рослини для дальшого обрізування стробілів категорично заборонено! Це при­зводить до знищення заростей, які відновлюються лийте через 20—30 років. Зібрану сировину сушать, підстеливши папір, на сонці (там, де немає вітру) або в теплому приміщенні. З висушеної сировини витрушують спори, відокремлюють їх, просіваючи крізь дрібне волосяне чи шовкове сито, від гілочок та інших сто­ронніх домішок і зсипають у пляшки, банки або подвійні папе­рові торбинки. З 15—20 кг сухих стробілів одержують 1 кг спор. Строк придатності спор необме­жений. Сухі гілочки, що зали­шаються після відокремлення спор, зберігають окремо і вико­ристовують у народній медицині як лікарську сировину (Herba Lycopodii).

Хімічний склад. Спори плауна за­плавного мають близький до спор плауна булавовидного хімічний склад, але відрізняються трохи іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Спори плауна вико­ристовують як найкращу присип­ку для немовлят, для присипання запрілих місць, гострих і навіть мокнучих екзем, пролежнів, ран, опіків та відморожень і як при­сипку при сверблячці. У вигляді відвару спори використовують для обмивань і примочок при шкірних захворюваннях (короста, псоріаз, сверблячі висипи, гнояки, фурункули, товчені рани) та для місцевих ванн при судомі. Внут­рішнє застосування спор зумов­лене їхніми протизапальними, бо­летамувальними й сечогінними властивостями. Відвар спор п'ють, не проціджуючи, при запальних хворобах нирок і сечового міхура, затримці сечі в дітей, при печін­кових і ниркових коліках, спазмах м'язів травного тракту, нервових і ревматичних болях та при хворо­бах дихальних шляхів. Замість відвару спор можна вживати на­стій плауна. В гомеопатії спори плауна застосовують при хворо­бах шлунково-кишкового тракту, печінки й дихальних органів (пневмонія, бронхіт та ін.), а у фармацевтиці — для обсипання пілюль.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо— відвар спор (1 столова ложка сировини на 200 мл холодної води, варити, помішуючи ложечкою, 15 хвилин) по 1 столовій ложці через кожну годину;

настій трави (половина чайної ложки сировини по 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин) по 1 склянці на день ковтками;

мед, посипаний спорами плауна, по 1 столовій лож­ці через кожні 2 години при хворобах сечового міхура.

Зовнішньо — спори (Lycopodium) у формі присипок у чистому вигляді або в суміші (порівну) з крохмалем;

примочки, обмивання й місцеві ванни з відвару спор (готують, як у поперед­ньому прописі).