Подорожник блошиний (Plantago psyllium);
подорожник блошный

Однорічна трав'яниста коротко-волосиста рослина родини подо­рожникових. Стебло прямостоя­че, гіллясте, 10—40 см заввиш­ки, з залозистим опушенням у верхній частині. Листки супро­тивні, лінійні, цілокраї або у верхній частині розставленозубчасті, з загостреною верхівкою. Квітки дрібні, двостатеві, в щіль­них яйцевидних або кулястих суцвіттях-головках, що сидять на довгих квітконосах у пазухах листків; віночок трубчастий, ро­жевувато-буруватий, плівчастий, волосистий, з чотирироздільним відгином. Плід — коробочка. Цві­те у червні — липні. Насіння дозріває у серпні — вересні.

Поширення. Подорожник блоши­ний у дикому стані росте на сухих схилах на Закавказзі. На Україні (в Сумській та Полтавській облас­тях) подорожник блошиний куль­тивують як лікарську рослину.

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують насіння (Semen Psyllii) і свіжу тра­ву (Herba Plantaginis psyllii recens) подорожника. Траву за­готовляють на початку цвітін­ня рослини. Зібрану сировину негайно відправляють на завод для переробки на сік. Для одер­жання насіння траву подорож­ника скошують (найкраще у фа­зі повної стиглості насіння в нижніх суцвіттях), досушують під укриттям на вільному повітрі і обмолочують. Зберігати насіння треба в сухому місці у щільно закритих банках чи бляшанках.

Хімічний склад. Насіння подо­рожника містить значну кіль­кість слизу, жирну олію, білки, мінеральні солі та іридоїдний глікозид аукубін. У траві подо­рожника є слиз, аукубін, флаво­ноїди та інші речовини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Насіння подорож­ника блошиного (ціле або потов­чене) вживають як проносний засіб при хронічних запорах. Проносний ефект зумовлюється слизистими речовинами: при зітк­ненні з вологою, особливо в луж­ному середовищі кишечника, від­бувається значне набухання на­сіння і як наслідок збільшується об'єм кишкового вмісту, що зу­мовлює посилену перистальтику внаслідок механічного подразнен­ня слизової оболонки кишеч­ника. Крім того, наявність у насін­ні великої кількості слизу зумов­лює його обволікаючі, пом'як­шувальні й протизапальні вла­стивості, здатність адсорбувати бактерії. Експериментально дове­дено, що подорожник блошиний прискорює процес зсідання кро­ві. Зважаючи на це, вживання відвару (Decoctum seminis Plantaginis psyllii) і слизу (Mucilaginis seminis Plantaginis psyllii) з на­сіння подорожника показане при виразкових ураженнях слизових оболонок шлунково-кишкового тракту і при хронічних запальних станах, ускладнених кровотечами. Місцево, у вигляді припарок з по­дрібненого насіння, розмоченого в гарячій воді, подорожник бло­шиний застосовують при запа­леннях слизових оболонок очей, при хворобах шкіри (виразки, припухлості), для лікування тріщини соска грудної залози у матерів-годувальниць (припарки прикладають до тріщини після кожного годування). Готовий ап­течний препарат «сік подорожни­ка», який складається з суміші рівних об'ємів соку свіжозібрано­го листя подорожника великого і трави подорожника блошиного, призначають усередину як гіркоту при анацидних гастритах і хро­нічних колітах, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки без підвищеної кислот­ності й зовнішньо при ранах, по­різах тощо. В поєднанні з анти­біотиками й сульфаніламідними препаратами сік із свіжої трави подорожника блошиного засто­совують при хронічній дизен­терії.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — одну столову ложку насіння потовкти й прийняти на ніч або вранці натщесерце, запиваючи водою;

відвар насіння подорожника блошиного (10 г сировини заливають 200 мл окропу, кип'ятять 10 хвилин на водяній бані, охолоджують 10 хвилин і проціджують) по 1 столовій ложці 1 раз на день натщесерце (готують перед вживанням!);

слиз насіння подорожни­ка блошиного (2 столові ложки сиро­вини промивають, заливають 200 мл окропу, охолоджують 10 хвилин) по 1 столовій ложці натщесерце (готують перед вживанням!);

сік подорожника (Succus Plantaginis) по 1 столовій ложці 3 рази на день за 15—20 хвилин до їди протягом 30 днів (перед вживанням сік розводять у чверті склянки води).

Зовнішньо — припарки з потовчено­го насіння.