Подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata);
поранник, порізник, собачі язички; подорожник ланцетолистый

Багаторічна трав'яниста рослина родини подорожникових. Стебло (квіткова стрілка) просте, без­листе, прямостояче або висхідне, борозенчасте, слабоволосисте, 10—50 см заввишки. Листки лан­цетні або вузьколанцетні, гострі, при основі звужені в черешок, цілокраї або злегка зубчасті, з 3—7 поздовжніми жилками, майже голі або вкриті більш-менш довгими волосками, зібрані при­кореневою розеткою; черешки за довжиною дорівнюють пластин­ці. Квітки дрібні, правильні, дво­статеві, сидячі, зібрані на верхів­ці стебла коротким густим яйце­видним, видовженим або еліп­соїдно-циліндричним колосом; ві­ночок буруватий, плівчастий, з ци­ліндричною, злегка здутою, тру­бочкою і чотирироздільним від­гином. Плід — коробочка. Цвіте з квітня по вересень.

Поширення. Подорожник ланце­толистий росте по всій території України в степах, на степових схилах, кам'янистих відслонен­нях, луках і трав'янистих місцях та серед чагарників.

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують листя (Folium Plantaginis majoris) і насіння (Semen Plantaginis majoris) подорожника. Листя заготов­ляють під час цвітіння рослини й використовують свіжим (для до­бування соку) або сушать, роз­стеливши тонким (3—5 см завтов­шки) шаром на тканині чи папері в затінку на вільному повітрі або в добре провітрюваному примі­щенні й час від часу перемішу­ючи. Штучне сушіння проводять при температурі 40—50°. Сушіння припиняють, коли черешки стають ламкими. Пожовкле й побуріле листя відкидають. Сухої сиро­вини виходить 22—23%. Насіння подорожника заготовляють во­сени. Готову сировину зберігають у сухому місці в щільно закритих банках чи бляшанках. Строк при­датності — 3 роки. Листя подо­рожника є у продажу в аптеках.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Подорожник лан­цетолистий має близький до по­дорожника великого хімічний склад, але відрізняється трохи іншим вмістом і співвідношенням компонентів, що його складають.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Галенові препарати з листя подорожника виявляють ба­гатосторонню терапевтичну дію: секретолітичну, протизапальну, знеболюючу, кровоспинну, рано­загоювальну, бактеріостатичну, седативну (навіть снотворну), гі­потензивну та протиалергічну. Відвар із листя подорожника при­значають при бронхітах, туберку­льозі легень, коклюші, пневмо­склерозі та інших захворюваннях дихальних органів, що супрово­дяться виділенням густих секре­тів, при катарах шлунка з недо­статньою кислотністю, гострих шлунково-кишкових захворюван­нях (гастрити, ентерити, ентеро­коліти), гострих і хронічних колі­тах, хронічних нефритах і ви­разковій хворобі. З готових ап­течних препаратів використову­ють сік подорожника (див. стат­тю Подорожник блошиний) і плантаглюцид. Плантаглюцид за­стосовують як спазмолітичний і протизапальний засіб при гіпацидних гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцяти­палої кишки з нормальною і недостатньою кислотністю (в пе­ріод загострення і для профілак­тики рецидивів). Тривалість лі­кування в період загострення — 3—4 тижні. Плантаглюцид і відвар листя подорожника протипока­зані при гіперацидних гастритах і виразковій хворобі шлунка з підвищеною кислотністю. Листя подорожника входить до складу грудного чаю. В народній ме­дицині відвар або настій листя подорожника п'ють і як «крово­очисний» засіб, від кропив'янки, при цинзі, гарячці й атероскле­розі, у випадку печії, відрижки, метеоризму, проносу й геморою, при запаленні сечового міхура, від нічного нетримання сечі й на­бряків, при раку шлунка і легень, злоякісних виразках шкіри та сло­новості. Насіння подорожника ланцетолистого має обволікаючі, пом'як­шувальні й протизапальні власти­вості. Вживають його так само, як і насіння подорожника блоши­ного, Разом з тим відвар насіння подорожника ланцетолистого п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день протягом 1—2 місяців при жіно­чому безплідді на грунті гормо­нальної недостатності й при цук­ровому діабеті. Широко викорис­товують подорожник і як зовніш­ній засіб. Свіже листя приклада­ють до фурункулів, ран, виразок, опіків, забиттів, порізів і наривів. Соком потовченого листя подо­рожника лікують дерматити від укусів комах. Порошок з листя використовують для присипання ран (кровоспинна дія) і для ви­готовлення мазі, яка є ефективним засобом для лікування гноячкових захворювань шкіри. Відваром лис­тя промивають рани і виразки, по­лощуть рот при запаленні ясен, роблять примочки при запаленні очей і дерматитах. Есенцію із свіжої рослини використовують у гомеопатії.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — відвар листя (10 г, або 2 столові ложки, сировини на 200 мл окропу) по половині — третині склянки за 10 — 15 хвилин до іди 3-4 рази на день плантаглюцид (Plantaglucidum) по 0,5—1 г (по 1/2—1 чайній ложці) 2—3 рази на день на 20—30 хвилин до їди в чверті склянки теплої води (для профілактики рецидивів при­ймають по 1 г 1—2 рази на день про­тягом 1-2 місяців);

сік подорожника (дрібно порізане свіже листя подорож­ника змішують з рівною кількістю цукру і настоюють у теплому місці протягом 2 тижнів) по 1 столовій лож­ці 3—4 рази на день за 20 хвилин до їди при раку шлунка;

настій 2 столових ложок суміші (порівну) листя подорож­ника ланцетолистого і шавлії лікарської на двох склянках окропу приймають при виразковій хворобі 3 рази на день до їди по третині склянки в перші 10 днів, а потім— по півсклянки протягом 1—2 місяців.

Зовнішньо — компреси з соку подо­рожника для лікування злоякісних пух­лин;

настій листя (50 г сировини на 200 мл окропу) для полоскання, обмивань, примочок і компресів;

мазь (10 г порош­ку з листя на 90 г вазеліну) для ліку­вання гноячкових захворювань шкіри.