Полин австрійський (Artemisia austriaca);
полинок; полынь австрийская

Багаторічна трав'яниста білувато-повстиста рослина родини айст­рових (складноцвітих). Стебла підведені до майже прямостоя­чих, часто вигнуті, 15—70 см зав­вишки, при основі трохи здере­в'янілі, нижче середини або й від основи розгалужені, з численними вкороченими пазушними гілочка­ми під суцвіттям; неплідні пагони, що відходять від кореневища, на­багато коротші за стебла, висхідні. Листки короткочерешкові (нижні) або сидячі, від 2—3-роздільних до двоперисторозсічених, почасти з 2—3-роздільними сегментами 2-го порядку (крім найнижчих віяловидних), яйцевидні або овальні, з більш-менш розвинутими, роз­дільними або перисторозсіченими вушками при основі; кінцеві част­ки вузьколінійні до лінійно-лан­цетних, загострені; верхівкові ли­стки при кошиках лінійні або вузьколінійні, тупі або тупуваті. Квіт­ки різнорідні, в яйцевидних або майже кулястих дрібних, більш-менш пониклих кошиках, що утворюють волотисте суцвіття; крайові квітки (їх 5—7) жіночі, серединні (їх 7—8) — двостатеві, їхній віночок жовтуватий, рідко червонясто-жовтий, вузькоконічний, п'ятизубчастий, на верхівці мохнато-волосистий. Плід — сімянка. Цвіте у липні — серпні.

Поширення. Полин австрійський росте по всій території України (крім Карпат і півночі Полісся) на степових схилах, відслоненнях і сухих луках, як бур'ян по від­критих місцях.

Заготівля і зберігання. Для ви­готовлення ліків використовують траву полину (стеблові вершечки разом з листям та квітками). Зрізані на початку цвітіння рос­лини верхівки стебел зв'язують у пучки й розвішують для сушіння у затінку на протязі або в провіт­рюваному приміщенні. Готову си­ровину зберігають у добре закри­тих банках або бляшанках.

Рос­лина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава полину австрійського містить ефірну олію, алкалоїди, органічні кисло­ти, каротин, вітамін С і смоли. До складу ефірної олії входять цинеол, кетон туйон, сесквітерпе­новий  спирт абсинтин  і туйол.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Полин австрійський використовують як засіб, що сти­мулює секрецію шлункового соку і жовчі, підвищує діурез і виділення поту, виявляє жаро­знижуючу, кровоспинну, протисудомну, слабку снотворну й протиблювотну дію і має глисто­гінні властивості. Найчастіше на­стій трави полину австрійського призначають для поліпшення апе­титу і травлення, при водянці, малярії, глистяній інвазії, хворо­бах печінки й селезінки та по­дагрі, а також як протисудомний і протиблювотний засіб. Свіжу траву рослини прикладають до лоба і висків при безсонні.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (1 чайну ложку сировини настотоготь до охолод­ження на двох склянках окропу, процід­жують) по чверті склянки 3 рази на день за 30 хвилин до їди, підсолоджу­ючи на смак. Препарати полину авст­рійського протипоказані при вагіт­ності та при ожирінні у людей похилого віку.