Полин боже дерево (Artemisia abrotanum);
полынь лечебная

Високий (60—150 см заввишки) майже до верхівки здерев'янілий півкущ родини айстрових (склад­ноцвітих). Має міцний цитрино­вий запах. Стебла підведені, в нижній частині — з бурою корою, в верхній вкриті воскового пово­локою, голі, розгалужені, густо облистнені. Листки чергові, голу­бувато-зелені, зісподу сіруваті від дрібного опушення; стебло­ві — черешкові до сидячих, без вушок при основі, двічіперисторозсічені, з вузьколінійними за­гостреними кінцевими частками, верхівкові — трійчасті або суціль­ні, вузьколінійні. Квітки жовті, різнорідні, в майже кулястих дрібних, розташованих на поміт­них ніжках, більш-менш пониклих кошиках, що утворюють рідкувате густо облистнене, волотисте су­цвіття; крайові квітки жіночі, решта — двостатеві. Плід — сім'­янка. Цвіте з липня по жовтень.

Поширення. Полин боже дерево походить з Південної Європи і Малої Азії. На території України (пе­реважно в західних районах) його де-не-де культивують у садах та на городах як ароматичну рос­лину, іноді він трапляється в зди­чавілому стані.

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують стеблові вершечки разом з листям та квітками (Herba Abrotani). Зібрані вершечки стебел зв'язують у пучки й розвішують для сушін­ня у затінку на протязі або в про­вітрюваному приміщенні. Штучне сушіння проводять при темпера­турі до 40°. Сухої трави вихо­дить 25—30%. Зберігають у добре закритих банках або бляшанках.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава рослини містить ефірну олію, алкалоїд абротин та дубильні й гіркі ре­човини.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Полин боже дерево використовують як засіб, що сти­мулює діяльність,травних органів і збуджує апетит, виявляє протиспазматичну, болетамувальну й кровоспинну дію та виганяє деякі види глистів. Вживають у вигляді настою. Для місцевого лікування використовують свіжий сік, роз­парену траву й настій полину: свіжим соком лікують рани й на­риви; компреси з розпареної трави рекомендують при запаленнях грудної залози і для прискорення визрівання наривів; настоєм по­лощуть рот при болі зубів, роб­лять місцеві ванни при по­тінні ніг. У гомеопатії рослину використовують для лікування анемії, золотухи, епілепсії й ту­беркульозного менінгіту.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (30 г си­ровини на 400 мл окропу) по три чверті склянки 3 рази на день.