Полин гіркий (Artemisia absinthium);
полынь горькая

Багаторічна трав'яниста срібляс­то-сіра рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебла прямо­стоячі, 50—125 см заввишки, слаборебристі, у верхній частині роз­галужені. Листки чергові, зверху білувато-шовковисті, з просвіт­частими крапчастими залозками; нижні — довгочерешкові, трикут­но-серцевидні, тричіперисторозсічені; серединні — сидячі, двічіперистороздільні; верхні — сидя­чі, перистороздільні; лопаті лист­ків лінійно-довгасті, притуплені. Квітки жовті, різнорідні, в майже кулястих пониклих кошиках, зіб­раних гронами у волотисте суцвіт­тя; крайові квітки — жіночі, реш­та — двостатеві. Плід — сім'янка. Цвіте з липня до вересня.

Поширення. Полин гіркий росте по всій території України на полях і пустирях, біля доріг та поблизу жител.

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують траву (Herba Absinthii) і листя (Folia Absinthii) рослини. Листя полину збирають до цвітіння рос­лини (беруть добре розвинені прикореневі або стеблові листки, зриваючи їх без черешків). Траву заготовляють на початку цвітіння рослини, зрізуючи серпами або ножами нездерев'янілі верхівки стебел завдовжки 20—25 см. Зібрану сировину зразу ж сушать у затінку на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні, розкладаючи тонким (3—5 см завтовшки) шаром на тка­нині чи папері й час від часу пере­міщуючи. Штучне сушіння прово­дять при температурі 40—45°. Сухої сировини виходить 24—25%. Зберігають у щільно закри­тих банках або бляшанках. Строк придатності — 2 роки. Трава по­лину є у продажу в аптеках.

Хімічний склад. Сировина полину гіркого має у своєму складі ефір­ну олію (0,5—2%), флавоноїди (артемізетин та інші), дубильні речовини, лігнани, органічні кис­лоти, каротин і вітамін С, В₆ та ін. До складу ефірної олії вхо­дять сесквітерпенові спирти (абсинтин, анабсинтин та артабсинтин), сесквітерпенові лактони, туїловий спирт, вуглеводні (бізаболени, пінен, кадинен, феландрен, каріофілен та сепінен), кетон туйон, моноциклічні кетолактони тощо.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Полин гіркий є одним з представників гіркот: він збуд­жує апетит, рефлекторно стиму­лює діяльність залоз травного ка­налу, підвищує секрецію жовчі, панкреатичного й шлункового соку. В помірних дозах полин виявляє заспокійливу дію, а при дії великих доз спостерігається наростання явищ збудження з на­ступним пригніченням. Крім того, полин має протизапальні, анти­септичні, противиразкові й глис­тогінні властивості. Полин гіркий прописують у вигляді густого екстракту, настою або настойки як гіркоту, що поліпшує апетит і збуджує діяльність травних орга­нів, при гастритах як з підвище­ною, так і з недостатньою кислот­ністю, при захворюваннях печінки і жовчного міхура, при всіх яви­щах фізіологічної слабості — за­гальному погіршенні живлення, після тривалих виснажливих хвороб, при анемії, скрофульозі й диспепсіях. Полин входить до складу інгредієнтів для виготов­лення настойки гіркої (Tinctura amara), шлункових таблеток (Tabulettae Stomachicae cum extract о Belladonnae), апетитних чаїв та жовчогінних чаїв. Дуже популярне лікування полином гір­ким у народній медицині. Крім усіх вищезазначених випадків, усередину його дають при гарячці й малярії, туберкульозі й золоту­сі, при захворюваннях печінки, що супроводяться жовтяницею, хво­робах селезінки, запальних про­цесах у нирках і сечовому міхурі, водянці, геморої й холері (як дезинфікуючий засіб), при без­сонні, постійному запамороченні, спазмах у животі й ядусі, при недостатніх і нерегулярних мен­струаціях та нічних полюціях. Для лікування алкоголізму засто­совують настій із суміші трави полину гіркого і чебрецю плазкого. При зовнішньому застосуванні препарати полину діють знеболю­юче, антисептично, протизапаль­но. Розведену кип'яченою водою у співвідношенні 1:10 настойку використовують для компресів і примочок при забиттях, саднах, ранах, хворобах очей та при уку­сах комах. Свіже потовчене листя з успіхом застосовують при крово­виливах на тілі внаслідок травм, при вивихах і розтягу сухожил­ків. Настоєм трави полину, який застосовують у вигляді клізми (після випорожнення) з додаван­ням часнику (в 1 склянці настою відварюють середню головку час­нику), виганяють гостриків. Кліз­му повторюють кілька днів підряд до повного зникнення глистів. Полоскання настоєм проводять при неприємному запаху з рота.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — екстракт полину гус­тий (Extractum Absinthii spissum) по 10—20 крапель за 30—40 хвилин до їди 3 рази на день;

настойку полину (готу­ють на 70%-ному спирті у співвідно­шенні 1:5) по 15—20 крапель 3 рази на день за 15—20 хвилин до їди;

настій трави (10 г або 2 столові ложки сиро­вини на 200 мл окропу) по чверті склянки 3 рази на день за 30 хвилин до їди;

настій трави (1 чайну ложку сировини на 200 мл окропу, настояти 10 хвилин) по 3 столові ложки про­тягом 10 днів натщесерце (вранці) і ввечері (перед сном) при аскаридозі (після кожного прийому настою з'їда­ють по півсклянки свіжонатертої морк­ви);

15 г суміші трави полину гіркого і чебрецю плазкого, взятих у спів­відношенні 1:4, варять 5 хвилин у склянці окропу, охолоджують, відцід­жують і п'ють по 1 столовій ложці 3 рази на день протягом 2—3 місяців.

Зовнішньо — настій трави (1—2 чайні ложки сировини на 200 мл окропу) для полоскання ротової порожнини 4—6 раз на день. Тривале надмірне вживання препаратів полину може спричинити отруєння. Не рекомендується вживати препарати   полину   вагітним жінкам.