Пуерарія лопатева (Рuеrarіа lobata);
пуерарія шорстка; пуэрария лопастная

Багаторічна рослина родини бо­бових. Ліана з дерев'янистими опушеними стеблами до 12 см у діаметрі і 1—3 м завдовжки. Листки трійчасті. Листочки 14—20 см завдовжки, на довгих опу­шених черешках; бокові — ок­руглі, верхівкові — ромбічні. Квітки зигоморфні; фіалково-рожеві, в багатоквіткових пазушних ки­тицях. Плід — біб. Цвіте у липні — жовтні.

Поширення. В дикому стані росте на Далекому Сході. В Криму ви­рощують як декоративну росли­ну. Дичавіє.

Сировина. Використовують усю рослину: кореневище, листя, квіт­ки, боби.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Кореневища міс­тять крохмаль, вуглеводи діадзин і діадзеїн, кумарини; у листках і бутонах є флавоноїди, аспа­рагін, аденін, масляна і глютамі­нова кислоти; в насінні — алка­лоїди, гістидин, кемпферол і крохмаль (до 40%).

Фармакологічні властивості і ви­користання. У вітчизняній і зару­біжній народній медицині Пуерарію лопатеву широко використовують. Квітки і корені використовують як пото­гінний, протигарячковий і протипростудний засіб. Окрім зга­даного, препарати квіток реко­мендують як кровоспинний, спраготамуючий і витвережуючий за­сіб, при ентероколітах та зло­якісних пухлинах, а препарати коренів — як відхаркувальний за­сіб при кашлі. Настій або відвар листя вважають ефективним протиблювотним і сечогінним засо­бом, вживають при головних болях у хворих на гіпертонію.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо настій (10 г подріб­неної сировини заварюють склянкою окропу, залишають охолоджуватися, проціджують) по 1/3 склянки 3 рази на день;

відвар 110 г подрібненої сировини на 200 мл окропу, кип'ятять 15 хв., настоюють 45 хв. і проціджують) по 2 столові ложки 3—4 рази на день.

Зовнішньо — відвар (готують, як у попередньому прописі} для лікування захворювань шкіри.