Паслін солодко-гіркий (Solanum dulcamara); 
паслін-глисник, підтинник; паслён сладко-горький

Напівкущова, з повзучим кореневищем рослина родини пасльонових. Стебла висхідні, виткі, 1–3 м завдовжки, розгалужені, голі або негусто опушені. Листки чергові, черешкові, видовженояйцевидні, цілокраї, на верхівці загострені, при основі здебільшого серцевидні, з обох боків розсіяноволосисті; верхні листки – при основі з частками по боках. Квітки двостатеві, правильні, зібрані півзонтиками, які утворюють у свою чергу волотевидне суцвіття; віночок фіолетовий, п'ятироздільний, з довгастими частками, при основі яких є по 1–2 зеленаві плямочки. Плід – яйцевидна червона ягода. Цвіте з травня по серпень.

Поширення. Паслін солодко-гіркий росте по вологих місцях, серед чагарників, по берегах річок і струмків.

Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують траву (Herba Dulcamarae) – трав'янисті верхівки стебел з листям, рідше одно-трирічні пагони завтовшки 4–8 мм (Stipites Dulcamarae). Траву заготовляють на початку або під час цвітіння рослини і використовують свіжою або сушать, розкладаючи тонким шаром на вільному повітрі в затінку або у провітрюваному приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі до 40°. Пагони збирають восени після відпадання листя або весною, коли листя ще не розвинулося, ріжуть на куски 10–15 см завдовжки і сушать. Готову сировину треба зберігати в окремому місці у щільно закритих банках чи бляшанках, дотримуючись правил зберігання отруйних рослин. Як офіцинальний засіб траву пасльону солодко-гіркого використовують в НДР і Франції. В СРСР рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Рослина містить стероїдні алкалоїди солацеїн, соланеїн, соламаргін, соласонін та інші, агліконами яких є соланідин, томатидин і соласодин; дубильні речовини (8,5–11,5%), сапонінові кислоти (дулкамаретинова і дулмаринова) і глікозидну гірку речовину дулкамарин.

Фармакологічні властивості і використання. У народній медицині відомі потогінні, протизапальні, відхаркувальні, діуретичні, жовчогінні, знеболюючі, слабкі наркотичні й проносні властивості рослини, її здатність поліпшувати обмін речовин, послаблювати статеву збудливість (анафродіазична дія) та виганяти глистів. Усередину препарати пасльону солодко-гіркого вживають при захворюваннях шкіри (сверблячка, дерматити, кропив'янка, екзантема, хронічні екземи, лишай, псоріаз, ексудативний діатез, золотуха, запальні процеси й різні висипи на шкірі), при подагрі, ревматизмі, астмі, грипі, хронічних бронхітах і коклюші, при ускладненнях після простудних захворювань (невралгії, біль у вухах, проноси, запалення сечового міхура, нерегулярні місячні тощо), у випадку жовтяниці і водянки та від глистів. При шкірних захворюваннях для посилення терапевтичного ефекту заразом проводять і місцеве лікування (компреси, примочки, обмивання і ванночки з настою трави). В гомеопатії рослину використовують при катарах та слабості сечового міхура, при гострих і хронічних захворюваннях шкіри, м'язових і суглобних ревматизмах, при невралгії, грипі й катарі органів дихання та при кашлі.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – відвар   пагонів   (3 г сировини на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день після їди, підсолоджуючи цукром або медом; настойку пагонів (готують у співвідношенні 1:10) по 10 крапель 2–3 рази на день; настій пагонів (10 г сировини на 150 мл окропу, настояти б годин, процідити, додати 10 г цукру) по чверті склянки 2 рази на день; настій трави (3 г, або 1 чайну ложку подрібненої на порошок сировини на 500 мл окропу, настояти одну годину) по 1 чарці (30 мл) 3 рази на день до їди; подрібнену на порошоклота.

Траву приймають 3 рази на день протягом тижня на кінчику ножа (0,10 г) при шкірних захворюваннях; настій столової ложки суміші (порівну) пагонів пасльону солодко-гіркого, квіток арніки гірської і глоду криваво-червоного, трави фіалки триколірної і хвоща польового, листя копитняка європейського, трави з коренем чистотілу звичайного й кори крушини ламкої на склянці окропу приймають по третині склянки 3 рази на день при ревматизмі й поліартриті; 4 столові ложки суміші пагонів пасльону солодко-гіркого, пелюсток маку дикого, квіток гречки звичайної (по 30 г), листя підбілу звичайного, квіток дивини густоквіткової й калачиків лісових, трави медунки лікарської і звіробою звичайного (по 40 г), квіток бузини чорної, липи серцелистої й первоцвіту весняного (по 20 г) заливають 1 л окропу, настоюють у термосі ніч, проціджують і приймають по 1 столовій ложці 4 рази на день як відхаркувальний засіб.

Зовнішньо – настій трави (10 г сировини на 200 мл окропу) для ванночок, обмивань, компресів і примочок; настій трави на олії (1 частина товченої свіжої трави на 10 частин олії, настоюють 3 тижні) для змащування ран, фурункулів, гемороїдальних вузлів, вивихів тощо. Притаманні рослині токсичні властивості вимагають обережності при використанні її. Тривале вживання і надмірне вживання небезпечні.