Пирій повзучий (Elytrigia repens);
пырей ползучий, синонім – Ag-ropyrum repens

Багаторічна трав'яниста рослина родини злакових. Має повзуче гіллясте тонке циліндричне горизонтальне кореневище, 2–4 м завдовжки. Стебло (соломина), пряме, рідше висхідне, голе, гладеньке, 50– 125 см заввишки. Листки чергові, голі, цілокраї, складаються з плоскої лінійної пластинки і довгої розщепленої піхви, на межі яких є короткий білий плівчастий язичок. Квітки дрібні, двостатеві, зелені, зібрані по 4–7 у сидячі колоски, що утворюють на верхівці стебла складний колос. Колоскові луски ланцетні або видовжені, гострі, з 5–7 жилками, при основі з поперечною борозенкою, гладенькі або шорсткі. Нижня квіткова луска ланцетна, гола, тупувата, загострена або з коротким остюком на верхівці та з 5 жилками на спинці. Плід – зернівка. Цвіте у червні – липні.

Поширення. Пирій повзучий росте по всій території України на луках, уздовж доріг, на степових схилах, серед чагарників, як злісний бур'ян на полях, городах і в садах.

Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують кореневища пирію (Rhizoma Gra-minis). Заготовляють кореневища рано навесні або восени, обтрушуючи їх від землі, потім обрізують корінці і стебла, миють у холодній воді і сушать на вільному повітрі (на сонці або під наметом), розстеливши тонким (1–2 см завтовшки) шаром на тканині чи папері й час від часу перемішуючи. Сухих кореневищ виходить 33–34 % . Висушені кореневища ріжуть на дрібні (не більше 1 см) кусочки і зберігають у щільно закритих банках або бляшанках. Траву пирію (Herba Graminis) використовують свіжою, у вигляді соку. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Кореневище пирію містить полісахарид тритицин (до 10 % ), слизові речовини (до 10 % ), фруктозу (до 4 % ), маніт (до 3 % ), мезоінозит, левульозу, фенольну сполуку авенін, жирну (1,5% ) і ефірну олію, тритерпен, агронірен, яблучну кислоту; вітамін С (до 156 мг % ), каротин (до 85 мг % ), кремнієву кислоту та інші речовини.

Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати пирію виявляють відхаркувальну, протизапальну і сечогінну дію, сприяють відновленню порушеного обміну речовин. Застосування пирію показане при подагрі, ревматизмі, нирковокам'яній хворобі, циститах, запаленні передміхурової залози, каменях у жовчному міхурі, гастриті, ентероколіті та при набряках серцевого походження. Болетамувальні властивості пирію використовуються при подагричних ломотах, ревматизмі, люмбаго і наслідках артриту, а обволікаючі й пом'якшувальні – при кашлі. Препарати пирію вважаються ефективними й при рахіті, фурункульозі, золотусі, хронічній екземі та при інших шкірних захворюваннях (для посилення терапевтичного ефекту заразом 1 – 2 рази на тиждень приймають ванни з відваром кореневищ). Рідше відвар кореневищ вживають як м'який послаблюючий і потогінний засіб та при безплідді.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – відвар кореневищ (2

Столові ложки сировини на 500 мл окропу, варити 10 хвилин) по півсклянки 4 рази на день до їди; сік із свіжої трави по півсклянки 1 – 2 рази на день при каменях у жовчному міхурі.

Зовнішньо – ванни з відвару кореневищ (50 г сировини на 5–10 л води).