Півонія незвичайна (Paeonia anomala);
мар'їн корінь; пион уклоняющийся

Багаторічна трав'яниста рослина родини півонієвих.   Має коротке багатоголове кореневище, від якого відходять веретеновидні м'ясисті сидячі (без звужень при основі) корені. Стебла прямостоячі, ребристі, прості, 60– 100 см заввишки. Листки голі, чергові, черешкові, двічі або тричі перисторозсічені на вузькі (до 2,5 см завширшки), ланцетні частки. Квітки правильні, двостатеві, великі (8– 13 см у діаметрі), 5–6-пелюсткові, одиничні на верхівці стебла; пелюстки інтенсивно червоні, інколи блідо-рожеві, на верхівці вищерблені. Плід складається з (2) 3–5 багатонасінних голих листянок. Цвіте у травні – червні.

Поширення. Основні райони по­ширення півонії незвичайної – райони Східного і Західного Сибіру, де вона росте в лісах, на галявинах і узліссях. На Україні зустрічається в ботанічних садах і парках.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневище з корінням (Radix Paeoniae) і траву (Неrba Раеоniае) півонії. Копати коріння можна протягом усього вегетаційного періоду, але доцільніше заготовляти коріння і траву одночасно, в період цвітіння рослини. Надземну частину (траву) відокремлюють від кореневищ. Коріння обтрушують від землі, звільняють від залишків стебел (їхня довжина не повинна перевищувати 3 см) і миють. Для відновлення заростей на ділянці, де проводять заготівлю сировини з викопуванням коріння, треба залишати не менше 35 % рослин, з яких дозволяється зрізати надземну частину, не ушкоджуючи при цьому бруньки відновлення. Повторну заготівлю сировини на тій самій ділянці проводять через 5 років. Зібрану сировину сушать на горищі або під укриттям на вільному повітрі. Штучне сушіння проводять при температурі 45–60° (перед сушінням сировину пров'ялюють). Готову сировину зберігають у сухому приміщенні, яке треба провітрювати. Строк її придатності – З роки. Аптеки сировину не відпускають.

Хімічний склад. Коріння півонії незвичайної містить дубильні речовини (8,8%), флавоноїди (1,39 % ), до 31 % вуглеводів (крохмаль, глюкоза, сахароза), фенолглюкозид саліцин, саліцилову кислоту (0,07– 1,02%), метилсаліцилат (0,66 % ) бензойну кислоту, ефірну олію (0,14– 1,59%), ситостерин та сліди алкалоїдів. У золі коріння виявлено велику кількість мікро- і макроелементів: стронцій (1%), хром, сурму, марганець, нікель, вісмут, молібден, вольфрам, титан, свинець, мідь, магній, натрій, кальцій та барій. Надземна частина рослини містить дубильні речовини, флавоноїди, сліди алкалоїдів та аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості і використання. У науковій медицині настойку півонії незвичайної використовують як седативний засіб при неврастенії з явищами підвищеної збудливості, при безсонні, церебральній вазопатії, фобічному й іпохондричному станах та при вегетативно-судинних порушеннях різного походження. Крім того, водні й спиртові витяжки коріння півонії мають знеболюючі властивості, зумовлюють підвищення кислотності шлункового соку. Суттєвого впливу препаратів рослини на функцію дихання і кров'яний тиск не відмічено. В народній медицині коріння півонії незвичайної вважається ефективним засобом при різних шлункових хворобах і поганому апетиті, від кашлю, ревматизму, при подагрі, епілепсії та при інших нервових захворюваннях і при жіночих хворобах (як засіб, що регулює місячні). Є відомості про використання народною медициною коріння півонії при злоякісних пухлинах шлунка, печінки і матки.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настойку (10 г суміші коріння і трави, взятих у співвідношенні 1:1, на 100 мл 40% -ного спирту, настоювати 7 днів) по 30–40 крапель (до 1 чайної ложки) 3 рази на день протягом 25–30 днів (при необхідності курс лікування повторюють після десятиденної перерви); настій (1 чайну ложку подрібненого коріння заливають трьома склянками окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують) по 1 столовій ложці 3 рази на день за 10–15 хвилин до їди. Притаманні рослині токсичні властивості вимагають обережності при застосуванні її. Передозування небезпечне!