Підбіл звичайний (Tussilago fаrfаrа);
мати-й-мачуха; мать-и-мачеха

Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має повзуче гіллясте кореневище. Рано навесні з кореневищ виростають квіткові стебла 10– 25 см заввишки, з яйцевидно-ланцетними, гострими, здебільшого пурпурно-фіалковими, лускуватими листками. Прикореневі листки, які розвиваються після цвітіння, зібрані розеткою, мають довгі, зверху злегка жолобчасті черешки і круглясто-серцевидну, кутасто - нерівномірнозубчасту пластинку, зверху ' голу, зісподу – білоповстяну. Квітки золотаво-жовті, численні, в одиничних пониклих кошиках, крайові – язичкові, маточкові, плідні, розміщені в кілька рядів, решта – трубчасто-дзвониковидні, двостатеві, на вершечку п'ятизубчасті, безплідні. Плід – сім'янка. Цвіте у березні – квітні.

Поширення. Підбіл звичайний росте по всій території України на глинистому грунті на схилах, у ярах і на стрімких берегах річок та як бур'ян на полях і городах.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Farfarae) і квіткові кошики (Flores Farfarae| підбілу. Кошики збирають рано навесні на початку розпукування їх, зрізуючи або обриваючи біля самої основи, листя – у кінці травня і в червні, коли воно ще порівняно невелике і верхній бік листків майже голий, а нижній має густу повсть (залишки черешків не повинні перевищувати 5 см). Зібрану сировину сушать у добре провітрюваних приміщеннях, розстилаючи тонким шаром (листки розкладають по одному, білим боком догори). Почорнілі листки і листки з плямами відкидають. Сухого листя виходить 16–17 % , сухих кошиків – 14 % . Листя підбілу є в продажу в аптеках. Строк придатності – 3 роки. Рослина включена до фармакопей 15 країн світу.

Хімічний склад. Листя підбілу містить гіркі глікозиди (до 2,63%), флавоноїди (до 160 мг % ), ситостерин, сапоніни, каротиноїди, органічні кислоти, дубильні речовини та вітамін С (до 250 мг % ). У квіткових кошиках є тритерпени фарадіол і арнідіол, тетратерпен тараксантин, стигмастерин і ситостерин, вуглевод гептакозан і дубильні речовини.

Фармакологічні властивості і використання. Підбіл звичайний використовують як відхаркувальний, пом'якшувальний, протизапальний, легкий потогінний, жовчогінний та слабкий спазмолітичний засіб. У науковій медицині настій листя підбілу звичайного призначають при ларингітах, трахеїтах, хронічних бронхітах, бронхопневмонії, бронхіальній астмі, бронхоектатичній хворобі тощо. Листя підбілу входить до складу грудних чаїв і потогінних чаїв. У народній медицині, крім усіх вищезазначених випадків, настій листя підбілу п'ють при гарячці, катарах шлунка, кишок і сечового міхура, при запальних процесах у нирках, водянці, загальній слабості організму та як гіркоту для збудження апетиту й поліпшення травлення при хронічних ентероколітах. Сирий сік підбілу вважається добрим жовчогінним і потогінним засобом; його рекомендують пити при туберкульозі легень і скрофульозі. Зовнішньо підбіл використовують як протизапальний і ранозагоювальний засіб. Розім'яте свіже листя прикладають до наривів, інфікованих ран, виразок та фурункулів. Порошком з листя присипають ділянки шкіри, уражені бешихою, одночасно приймаючи всередину настій листя по 1 чайній ложці З рази на день. Настоєм листя полощуть горло при ангіні, обмивають виразки і рани, спринцюються при запальних захворюваннях піхви, що супроводяться білями (в останньому випадку для посилення терапевтичного ефекту одночасно приймають усередину по   1   столовій ложці настою листя 4–б раз на день). Настоєм із суміші листя підбілу і кропиви дводомної миють голову при випаданні волосся та при лупі й свербінні шкіри. Цигарки з подрібненого листя курять при сильному кашлі зі спастичними явищами.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій листя (5 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по половині – третині склянки 2–3 рази на день за годину до їди (пити теплим!); сирий сік підбілу по 4–6 столових ложок на день; столову ложку суміші (порівну) листя підбілу звичайного, квіток бузини чорної, дивини густоквіткової і липи серцелистої, кореневищ пирію повзучого та коренів живокосту лікарського настоюють 8 годин на склянці окропу і п'ють при кашлі по чверті склянки 4 рази на день; столову ложку суміші квіткових кошиків підбілу звичайного, трави рути садової і споришу звичайного, взятих у співвідношенні 5:3: 10, настоюють 10 хвилин на склянці окропу і п'ють по 3 склянки на день при хворобах печінки, при висипах і плямах на тілі; настій 2 столових ложок суміші листя підбілу звичайного і подорожника великого та коріння солодки голої, взятих у співвідношенні 3:2:2, на 2 склянках окропу п'ють по півсклянки 3–4 рази на день як відхаркувальний І протикашлевий засіб.

Зовнішньо – настій листя (готують, як у попередньому прописі) для полоскання, обмивань, примочок і компресів; настій листя (50 г сировини на 1 л окропу, кип'ятити 5 хвилин, процідити) для спринцювань; 8 столових ложок суміші (порівну) листя підбілу звичайного і кропиви дводомної заварюють у 1 л окропу і одержаним настоєм миють голову тричі на тиждень.