Перстач гусячий, гусяча лапка (Potentilla anserina)
гусяче зілля, жаблір.
Родина розових — Rosaceae.
З лікувальною метою використовують траву, плоди й свіжий сік цієї рослини.
Росте по луках, берегах річок та біля доріг, майже по всій території Радянського Союзу, в тому числі й усюди на Україні.
Перстач гусячий — багаторічна трав'яниста рослина. Стебла в нього повзучі, завдовжки 10—15 см, у колінцях укорінливі. Листки пірчасті, багатопарні — 6—10 пар листочків, зверху голі, зісподу, а іноді зверху — білошовковисті; листочки пилчастозубчасті.
Квітки в гусячого перстачу одиночні, на довгих квітконіжках у вузлах стебла, досить великі — до 20 мм у діаметрі, жовті. Плоди — збірні горішковидні сім'янки. Смак листків терпкий, запах

квіток приємний. Цвіте рослина в травні — вересні; її траву збирають під час цвітіння, а насіння — коли воно дозріє.
В народній медицині гусячий перстач застосовують в основному у вигляді відвару з трави від різної судоми (і навіть від правця). Краще вживати відвар як профілактичний засіб, бо він діє повільно. Крім того, цю рослину вважають в'яжучим і почасти болетамувальним засобом.
Рекомендують гусячий перстач і при спазмах та болях у шлунку. Ліки з нього регулюють функціональну діяльність товстих кишок і запобігають запорові, незважаючи на те, що в ньому є речовини, які мають в'яжучу силу.
Такий самий відвар у поєднанні з компресом із цієї рослини на нижню частину живота ефективний і при сильних маткових болях та болісних менструаціях. Краще діє відвар не з трави, а з насіння гусячого перстачу й не на воді, а на молоці (1 чайна ложечка насіння на склянку молока). Цей відвар треба випити протягом дня за 2 рази.
Відвар із трави на козиному молоці є сильним сечогінним засобом.
При жовчнокам'яній хворобі та хворобах печінки ще ефективнішим є свіжий сік рослини, змішаний порівну зі свіжим соком зеленого жита. Вживати цю суміш соків
по 1 столовій ложці 3 рази на день.
Спосіб застосування. Відвар: 20,0—200,0; по 2—3 столові ложки 3 рази на день.
