Пирій повзучий, або звичайний (Agropyrum repens)
пиріяка, житняк.
Родина злакових —  Gramineae.

З лікувальною метою використовують його кореневище.

Росте на луках, перелозі, на польових орних землях і на городах. Поширений по всій території помірного поясу Радянського Союзу й зокрема всюди на Україні, а також по всій території зарубіжної Європи та в помірних поясах інших материків.

Пирій повзучий — багаторічний злак-бур'ян, рослина з довгим, гіллястим, повзучим кореневищем, завдовжки до 3 м. Стебла заввишки 60—100 см, голі, гладенькі. Листки широкі, лінійні (до 1 см завширшки), зелені або сизуваті. Колоски вузькі, прямі, 7—15 см завдовжки, з 5—10 квітками.

Кореневища для лікувальної мети збирають весною або восени. Сушать їх, як звичайно, в тіні, але можна, зібравши й помивши, трохи потримати й на сонці, на вітрі, щоб вони зав'яли.

В науковій медицині кореневище повзучого пирію використовують іноді як обволікальний (у ньому є слиз), як сечогінний і легкий проносний засіб та як основу для пілюль.

У народній медицині препарати з кореневища цієї рослини застосовують від геморою, при запаленнях сечівника, жовчнокам'яній хворобі, каменях у нирках, жовтяниці й водянці.

В народі знають і те, що ліки з повзучого пирію є сильним лікувальним засобом при частих фурункулах (чиряках). Для цього вживають міцний відвар пирію (20,0—200,0) по 1 склянці 3 рази на день, протягом 3—4 тижнів а додаванням ванн (1—2 рази на тиждень з відвару 50 г пирію на 1/2 відра води).

Так само лікуватися можна й при золотусі та рахіті, а при хронічному запорі треба застосовувати сидячі ванни й клізми; відвар можна вживати й усередину.

Способи застосування. Відвари: 1) 20,0—200,0; по 1 столовій ложці, а іноді по склянці, 3 рази на день.

2) 90,0-800,0: варити до 1/4 об'єму; по 1 столовій ложці, 4—5 разів на день.