Подорожник великий (Plantago major)
ранник, семижильник, порізник, поранник, бабка.
Родина подорожникових — Plantaginaceae.

З лікувальною метою використовують траву й насіння цієї рослини.

Для лікувальної мети в народній і науковій медицині більше використовують подорожник великий (насіння з нього). Ця рослина поширена майже по всій території Радянського Союзу, зокрема на Україні,— поблизу доріг (тому й називається подорожником), на луках і пустирях.

Перським і арабським лікарям великий подорожник був відомий як добрий лікарський засіб ще з X сторіччя.

Подорожник великий — багаторічна трав'яниста рослина. Стебло в нього пряме, голе, з дрібними плівчастими квіточками вгорі, зібраними в колосовидні суцвіття. Листки в прикореневій розетці, широкі, загострені на кінці, з жилками (звідки й друга народна назва — семижильник), які після розриву листка залишаються ніби надірваними й висять. Плоди — коробочки з 8—10 блискучими насінинами.

Насіння великого подорожника, яке використовують іноді й у науковій медицині, багате на слиз. У народній медицині його застосовують при запальних станах шлунка й кишечника, при запорах.

Слиз із насіння, попадаючи в кишечник, обволікає запалену слизову оболонку й захищає її від подразнення їжею. Це насіння не отруйне, у великих дозах воно виявляє проносну дію.

Листя подорожника вживають при гострому бронхіті й від нічного нетримання сечі.

Сік подорожника лікарі призначають при гастриті зі зниженою або нульовою кислотністю, при гострих і хронічних ентероколітах і колітах (запалення тонких і товстих кишок). Доза — 1 чайна ложечка на 1—2 столові ложки води 3 рази на день за 20 хвилин до їди.

Тим, хто хворіє на виразкову хворобу шлунка й дванадцятипалої кишки, рекомендують препарат плантаглюцид із подорожника.

В народі листя великого подорожника застосовують зовнішньо (найчастіше у вигляді свіжопотовченої маси) при ранах або виразках, що довго не загоюються, особливо коли вони з «диким м'ясом».

Листя цієї рослини застосовують від порізів, наривів, забиттів і зубного болю (полоскати рот відваром або прикладати настойку на зуб).

Сік з потовченого листя виявляє болетамувальну протизапальну дію при укусах бджіл, ос і джмелів і навіть гадюк. Якщо дуже подавлене руками листя прикладати досить товстим шаром до місця укусу й часто міняти його, воно може виссати отруту, знеболити, не допустити опухання. Звичайно, це рекомендується в тому нещасному випадку, коли нема змоги подати потерпілому швидку лікарську допомогу.

Листя великого подорожника застосовують і при бешисі, обсипавши його перед цим товченою крейдою.

Інші види подорожника: подорожник середній (Plantago media) і подорожник ланцетолистий (Plantago lanceolata) виявляють лікувальну дію на організм людини і ними також користуються в народі; проте особливу цінність має великий подорожник — завдяки слизові, що є в його насінні.

Способи застосування. Відвар листя: 10,0 або 15,0 на 200,0; настоювати 15 хвилин; вживати по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.

Відвар насіння, або слиз: 1) 10,0 товченого насіння на 100 мл окропу на 1 раз (при ахілії обов'язково треба процідити); вживати так 3 рази на день.

2) 10,0—200,0; по 1 столовій ложці 2—3 рази на день як відхаркувальний засіб.

Домашній пластир для лікування наривів: потовчене свіже листя подорожника змішати з сіллю, свинячим салом і м'якушкою з хліба.