Полин гіркий, або справжній (Artemisia absinthium).
Родина складноцвітих — Compositae.

З лікувальною метою використовують його траву.

Росте поблизу жител, уздовж доріг і залізничного полотна, по засмічених місцях, на перелозі, трапляється і в посівах як бур'ян. Поширений майже по всій території Радянського Союзу, в тому числі й усюди на Україні, в Середній Азії, майже по всій території Західної Європи, в Монголії та в Північній Америці.

Полин гіркий — багаторічна трав'яниста рослина заввишки 60—100 см з міцним здерев'янілим коренем.

Хімічний склад і властивості гіркого полину добре вивчено. В рослині є ефірна олія, що складається з туйлового спирту й отруйного кетону туйону. Сильної гіркості рослині надають два гіркі глюкозиди, що є в ній,— абсинтин та анабсинтин; є в ній і дубильні речовини, вітамін С і фітонциди.

Хоч гіркий полин і включено до VIII видання Державної фармакопеї СРСР, але в науковій медицині препарати з нього (настої, тинкутури та екстракти, здебільшого в поєднанні з іншими, подібними за своєю дією на організм, травами) застосовують лише як гірко-пряну речовину, що збуджує апетит.

У народі гіркий полин застосовують як засіб, що збуджує апетит і регулює функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту (особливо в поєднанні з корінням лепехи) та як жовчогінний, сечогінний, болетамувальний, заспокійливий, знезаражувальний, протизапальний і глистогінний засоби.

Гіркий полин посилює виділення шлункового соку, допомагає від метеоризму й проносів, заспокоює болі (при запаленні сліпої кишки), спиняє печію та зменшує поганий запах з рота й носа.

Ця рослина корисна й при жовтяниці, хворобах печінки, сечового міхура й нирок, при водянці та хворобах селезінки. При гарячці й малярії призначають відвар або настойку. Відваром, який вживають усередину й застосовують зовнішньо у вигляді клізми з додаванням часнику, виганяють круглих глистів і гостриків. Ліки з гіркого полину застосовують і як примочку для очей.

Гіркий полин виявляє заспокійливу дію (особливо олія з насіння) при безсонні, постійних запамороченнях, судомистому блюванні, спазмах у животі та при ядусі. В останніх двох випадках успішно застосовують і саму траву цієї рослини.

Трава полину, коли її застосовують зовнішньо, діє як знезаражувальний, болетамувальний і такий, що розганяє синці, засіб. Свіжий сік із трави гіркого полину швидко спиняє кровотечу, знезаражує тканину й затягує рану.

Свіже потовчене листя допомагає при сильних забиттях і є незамінним болетамувальним засобом у випадку вивиху. Сприятливу дію гіркий полин виявляє й при болю від розтягу сухожилків.

Як знезаражувальний зовнішній засіб гіркий полин корисний при виразках і застарілих ранах.

Як дезинфікуючий засіб ліки з рослини допомагають і при холері, коли їх вживати всередину.

При укусах комах допомагає відвар з трави гіркого полину або настойка (розведена у відношенні 1 : 10).

Гіркий полин у суміші з боровим чебрецем (1 частина полину на 4 частини трави борового чебрецю) у вигляді відвару 15,0—200,0 вживають від алкоголізму (по 1 столовій ложці 3 рази на день; строк лікування — 2—3 місяці).

При хворобах печінки гіркий полин вживають із шавлією (у відношенні 1 : 5) у вигляді порошку.

Способи застосування. Відвар: 10,0—200,0; по 1—2 чайні ложечки 3 рази на день за півгодини до їди.

Водний екстракт (є в аптеках): 25,0; по 1/2 чайної ложечки 3 рази на день.

Полиновий чай: 1 чайну ложечку порізаного полину заварюють як чай у 2 склянках окропу, настоюють 20 хвилин, проціджують і вживають по 1/4 склянки (краще з медом — на смак) 3 рази на день за півгодини до їди.

Апетитний чай: змішати 8 частин гіркого полину й 2 частини деревію; 1 чайну ложечку цієї суміші заварити в 2 склянках окропу й вживати по 1/4 склянки 3 рази на день.

Порошок: по одній пучці (0,2—0,5 г) 3 рази на день.

Настойка (є в аптеках): 20,0; по 15—20 крапель.

Олія з полинового насіння: взяти 1 частину товченого насіння на 4 частини прованської олії, настоювати 8 годин; вживати по 1—2 краплі (на цукор).

Мазь із полинового соку (краще, якщо із згущеного) до ран: частину соку на 4 частини основи.

Суміш для клізми (при гостриках): змішати 2 склянки відвару полину з 1 склянкою відвару середньої за величиною головки часнику.