ПАРИЛО ЗВИЧАЙНЕ —

Agrimonia eupatoria L.

Родина Розові — Rosaceae

Як виглядає? Багаторічна трав'яниста рослина, 60—130 см заввишки, з прямим стеблом, вкритим, як і листки, волосками, від яких уся рослина здається сіро-пухнастою, шорсткою. Листки переривчастоперисті, листочки еліптичні, зубчасті, інколи зібрані в розетку біля основи стебла. Квітки — жовті, розміщені вздовж верхньої частини стебла. Цвіте в червні — серпні.

Де росте? По всій території України, крім Полинного Степу,— в чагарниках, заростях, при дорогах, на узліссях, сухонизинних луках, по горбах, межах, на сільських цвинтарях, під тинами садиб, можна сплутати із схожою на парило звичайне дрібноквіт-козою дивиною чорною (Verbascum nigrum L.), відвар якої з цілої рослини застосовують в народі при нервових розладах, епілепсії, проносах, а чай з квіток — при набряках.

Що й коли збирають? Усю рослину — під час цвітіння, від-кидаючн засохлі нижні листки; насіння — восени.

Коли застосовують? При поганому травленні й ослабленні дії кишок; при застійних явищах у печійці та жовчному міхурі, при жовчних каменях; болях у сечовому міхурі й малому виділенні сечі, при мимовільному сечовипусканні, особливо нічному; як відхаркувальний засіб при сухому кашлі (бронхіті); при запаленнях слизової оболонки рота (ангіни, стоматити); ревматизмі, люмбаго; при геморої, а також при хронічних шкірних хворобах.

Готують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку подрібненого парила, варять 2—3 хвилини, настоюють 10 хвилин. П'ють 1—2 склянки на день, ковтками. (В рослині є летка олія, дубильні речовини, вітамін К, кремнієва кислота, зокрема амід нікотинової кислоти і речовина протимікробної дії, гіркі речовини. Велика кількість вітаміну С і холіну запобігають жировому переродженню печінки, флавоноїди (кверцитрин) зумовлюють сечогінну дію рослини.

Сильніше діє настій насіння парила на червоному виноградному вині. Дві жмені насіння настоюють на 0,5 л вина протягом 14 днів і дають пити при нетриманні сечі по чарці (40 г) тричі на день (можна на переміну з чаєм зі звіробою).

Настоєм 5 столових ложок подрібненої рослини на 2 склянках окропу (15 хвилин) промивають ніс при сильному нежитю, рани, що важко гояться, роблять примочки; п'ють по кілька ковтків чаю і полощуть ним горло й рот при ангінах і стоматитах, для зміцнення ясен. Свіжу потовчену рослину прикладають на виразки, що погано гояться. В напарі мочать ноги при відчутті втоми після довгої мандрівки.