ПОДОРОЖНИК ЛАНЦЕТОЛИСТИЙ —

Plantago lanceolata L.

ПОДОРОЖНИК ВЕЛИКИЙ (БАБКА) —

Plantago major L.

Родяна Подорожникові — Plantaginaceae

Як виглядають рослини? Багаторічні трав'янисті рослини, до 30 см заввишки, іноді цілком волосисті. Листки цілокраї, ланцетовидні, з 3—5 поздовжніми жилками, зібрані в прикореневу розетку. Квітконосне стебло голе, колос короткий, дуже густий, яйцевидно-довгастий, віночок яскраво-бурий. Подорожник ланцетолистий цвіте у квітні — серпні; подорожник великий — у червні — вересні.

Де ростуть? По сухих луках, при дорогах, стежках, на межах, схилах, по конюшині. На Україні ці рослини поширені всюди.

Що й коли збирають? Листки — з весни до осені, насіння — восени,

Коли застосовують? Листки, які діють протизапально, болезаспокійливо, розріджують виділення слизових оболонок.

У вигляді чаю вживають при виразках, лишаях, висипах на тілі як засіб, що очищує кров та обволікає вражені місця, при всіх видах катарів шлунково-кишкового тракту, при хворобах сечового міхура і при грудних захворюваннях — задавнених бронхітах, сухому кашлі, головному болю, кровохарканні. На 1 склянку окропу дають 1 столову ложку листків і настоюють 10 хвилин. П'ють 1 склянку натщесерце і 4 рази на день по 1 склянці через годину після їди.

Сік з подорожника ланцетолистого використовують при астмі, кашлі, коклюші, малярії, для очищення крові — по 1 столовій ложці тричі на день (для консервування беруть на кількість соку, витиснутого з 1 кг помитих листків подорожника, пропущених через м'ясорубку, 1 л води і 1 кг цукру (або 1,5 кг меду) і варять на малому вогні до загустіння, розливають у банки і зберігають у холодному місці). Цей сік допомагає також при ослабленні сечового міхура, геморої, недокрів'ї, туберкульозі легень.

Сік з подорожника великого консервують так: до 1 л соку додають 250 мл 96° спирту або горілки (1 : 1), настоюють 2 тижні і п'ють по 1 столовій ложці за 30 хвилин до їди протягом 2 місяців, при катарі шлунка з недостатньою кислотністю і шлунково-кишкових захворюваннях (гастрити, ентерити, ентероколіти, виразкова хвороба). Сік посилює секреторну функцію шлунка (діють глікозид аукубін, ферменти інвертин, емульсин, тритерпенові сапоніни, олеанова кислота, дубильні речовини; кремнієва, нікотинова і цитринова кислоти; флавоноїди, стерини, слиз, смоли, калій, гіркі та інші речовини). Насіння зарубцьовує виразки (у вигляді порошку); його застосовують як в'яжучий засіб при хронічних проносах, катарах кишечника і навіть дизентерії — по ½ чайної ложки 4 рази на день (дія гіркоти і дубильних речовин). Настоянка подорожника (аптечна) вживається прн зазначених хворобах — по 50 крапель, або по ½ —1 чайній ложці з водою до їди.

Пом'яті чисті листки подорожника ланцетолистого і деревію, взяті порівну, є засобом кровоспинним, антисептичним, що загоює рани. Свіжі листки подорожника великого прикладають до ран, фурункулів, порізів і виразок, а спиртовою настоянкою з цих листків промивають рани, при зубному болю кладуть змочену нею ватку в дупло зуба (М. А. Носаль). Настій листків подорожника з листками кропиви (порівну) припиняє кровотечі — маткові, носові, гемороїдальні.

При катарах горла застосовують полоскання соком з подорожника ланцетолистого, квіток лісових калачиків (алтеї) і кореня живокосту (всього порівну), беруть 1 столову ложку соку на 1/3 склянки теплої перевареної води, полощуть 4 рази на день; взимку роблять напар із суміші цих же рослин.

При запаленні очей з гнійними виділеннями прикладають до них водний настій з листків подорожника ланцетолистого (дія фітонцидів). Потовчене листя (свіжий сік) подорожника великого знеболює і запобігає опухові, нейтралізуючи отруту при укусах бджіл, ос, джмелів, навіть при укусі гадюки.