Робінія звичайна (Robinia pseudoacacia);
біла акація, робінія псевдоакація; родина Бобових (Fabaceae);
робиния ложноакация

Біла акація оспівана поетами і закарбована художниками. Вона — символ теплоти і ніжності. Коли ми згадуємо її духмяні квіти, одразу ж виникають асоціації з півднем. Справді, у середній смузі Росії акація не завжди витримує морози. Зате вона чудово прижилася у південній частині Росії та Україні. Дерево потрапило до нас з Північної Америки. Його наукова назва — робінія, та у нас рослину назвали білою акацією.

Це листопадне дерево заввишки 25-50 м. Листки чергові, непарноперисті, довгочереш-кові, а прилистки — у вигляді досить довгих і гострих колючок. Квітки великі, білі чи рожевуваті, духмяні, у рідких, пониклих китицях, цвітуть в травні-червні. Пилок жовтий. Зацвітає рослина зазвичай на 5-8-й рік життя. В Україні робінію вирощують як декоративну, медоносну, кормову, фарбувальну і фітомеліоративну рослину по всій території країни, Її широко використовують в озелененні.

Робінію цінують не тільки за красу, вона має також лікарські та медоносні властивості.

Рослину використовують тільки у народній медицині. Зазвичай збирають квітки, рідше кору дерева. Квітки заготовляють у розпал цвітіння, розкладають їх тонким шаром у затінку на папері чи тканині й сушать на свіжому повітрі. Кору заготовляють навесні, до розпускання листків, і сушать у теплому провітрюваному приміщенні.

Досліджено хімічний склад рослини. Робінія звичайна містить комплекс різних сполук: цукри, ефірні олії та органічні кислоти. У корі є дубильні речовини, необхідно зазначити, що у ній містяться також і отруйні сполуки.

Настій квіток робінії використовують як жарознижувальний, відхаркувальний, протизапальний, спазмолітичний, кровоспинний, легкий сечогінний і проносний засіб. Його приймають для лікування застуди, при болях у шлунку і кишечнику, шлункових кровотечах, запаленні сечовивідних шляхів. Настій кори вживають при підвищеній кислотності шлункового соку (гіперацидні гастрити), виразці шлунка і дванадцятипалої кишки. Ефірну олію, яку отримують з квіток білої акації, застосовують у гомеопатії.

Біла акація — один з найкращих медоносів. Бджоли активно відвідують її з раннього ранку до сутінок, збираючи нектар і частково пилок. Одна квітка робінії за добу виділяє до 7,2 мг нектару, а медова продуктивність рослини досягає 700-800 кг з 1 гектара. Під час цвітіння акації бджолина сім'я заготовляє 8-

12 кг меду. Він прозорий, світлий, надзвичайно духмяний і ніжний на смак. Кристалізується повільно у білу дрібнокристалічну масу.

У місцях, де зростає біла акація, її сухі квітки — улюблені ласощі дітей. Підсохлі,

13 загустілим нектаром, вони солодкі та ароматні.

Настій квіток. 1 столова ложка сировини на 300 мл окропу. Настоюють 2 год., проціджують. Приймають по 1/2 склянки 3 рази на день до їди.