Родіола рожева (Rhodiola rosea, синоніми: Sedum roseum, S. rhodiola);
золотий корінь; родина Товстолистих (Crassulaceae);
родиола розовая

«Золотий корінь — ліки від усіх хвороб», — можна почути у місцях природного зростання цієї рослини (Алтай, Саяни, Забайкалля). Справді, цілюща сила родіоли рожевої відома в народі давно. Проте панацеї, всемогутнього засобу, не існує. Спробуємо встановити, наскільки справедлива народна думка.

Родіола рожева — трав'янистий багаторічник заввишки 10-35 см. Корінь рослини м'ясистий, веретеноподібний, переходить у дерев'янисте багатоголове кореневище. Стебло просте, прямостійне. Листки сидячі, чергові, у верхній частині рослини зближені, м'ясисті, голі, вузьколанцетні, з клиноподібною основою. Від середини стебла вони зазвичай гострозубчасті, інколи цілокраї. Рослина дводомна — є чоловічі та жіночі екземпляри. Квітки правильні, одностатеві, жовті чи зеленкуваті, зібрані у верхівкове щиткоподібне суцвіття. Цвітуть у червні-липні. Плід — довгаста листянка.

У Росії родіола рожева росте по берегах гірських річок і струмків, річкових галечниках і в тундрі, у Західних і Східних Саянах, Іркутській області, районі озера Байкал (хребет Хамар-Дабан, Баргузинський хребет, береги Чивіркуйської затоки), зазвичай у тріщинах скель, на кам'янистих і щебенистих схилах. Зарості золотого кореня є у Вітимо-Олекмінському гірському районі, по Яблоновому хребті та інших місцях субальпійського пояса. Родіола рожева і близькі до неї види зростають на Алтаї. В Україні золотий корінь росте у Карпатах по берегах гірських річок, на скелях.

Після всебічного вивчення хімічного складу  і фармакологічних  властивостей кореня рослину введено в культуру в багатьох районах Росії. Її вирощують на спеціальних плантаціях ще й для того, щоб не підривати генофонд у місцях природного зростання. Отже, недарма йде про золотий корінь слава!

Для медичних потреб заготовляють кореневища рослини, які викопують з моменту кінця цвітіння до завершення вегетації. Не потрібно викопувати надто молоді особини (з 1-2 стеблами). Для відновлення заростей на ділянці беруть не більше 40% усіх рослин. Чоловічі екземпляри родіоли більш життєздатні, ніж жіночі, тому останні заготовляють у меншій кількості. У природних місцях зростання повторна заготівля дозволена не раніше, ніж через 10-15 років. Після викопування кореневище обтрушують від грунту, видаляють залишки стебел і швидко промивають у проточній холодній воді. Потім очищують корені від старої бурої пробки, ріжуть на шматки, розщеплюють їх уздовж і пров'ялюють на повітрі. Після цього кореневища сушать у теплих провітрюваних приміщеннях чи сушарках при температурі 50-60 °С. У домашніх умовах можна досушувати сировину в духовках (обов'язковий контроль за температурою) чи на печі. Кореневища зберігають у сухому вентильованому приміщенні протягом трьох років.

Корені родіоли рожевої містять дубильні речовини (до 16%), ефірну олію (0,8-0,9%), цукри, білки, жири, віск, третинні спирти, фітостерин, флавоноїди, фенольний глікозид салідрозид (до 1%), антраглікозиди, органічні кислоти, мікро- та макроелементи (марганець, цинк, титан, кадмій, хром та інші).

Раніше в європейській медицині препарати родіоли рожевої використовували рідко. Настій кореневищ застосовували зазвичай як втирання проти головного болю. Ескімоси Аляски вживають молоді пагони і кореневища рослини в їжу. На Алтаї золотий корінь застосовують при перевтомі, неврозах, статевих розладах, недокрів'ї, хворобах шлунка, захворюваннях печінки, туберкульозі легень і цукровому діабеті.

У науковій медицині препарати золотого кореня рекомендують практично здоровим людям при перевтомі, астенічному стані, після перенесених тяжких хвороб, у тому числі інфекційних, неврозах, вегето-судинній дистонії, гіпотонії, імпотенції. Використовують препарати родіоли і в психіатрії — для зняття побічної неврологічної дії психофармаколо-гічних засобів, а також як підтримуючий засіб при шизофренії з ремісією за астенічним типом.

Препарати золотого кореня мають також адаптогенні властивості: підвищують опірність організму до несприятливих факторів середовища (переохолодження, перегріву, стресів і т. ін.). Крім того, вони загострюють зір та слух, знімають психічну напругу, поліпшують травлення, збуджують апетит, прискорюють відновлення функцій організму після тяжких хірургічних операцій.

Використовують родіолу рожеву у вигляді готового аптечного препарату (екстракт родіоли рожевої рідкий). У домашніх умовах готують настойку на 40%-ному спирті чи водний настій кореневищ з коренями. Настій приймають при застуді, шлунково-кишкових недугах, неврозах, маткових кровотечах і серцевій слабості.

Будь-які препарати родіоли рожевої протипоказані при різко підвищеній нервовій збудливості, гіпертонічних кризах, гарячковому стані та гіпотонії у клімактеричному періоді. При передозуванні можливі побічні явища у вигляді підвищеної збудливості, болю в серці, безсоння. Отже, не завжди можна покладатися на розмови про панацею.

Настойка кореневищ. Готують на 40 % -му спирті (горілці) у співвідношенні 1:5. Приймають по 10-15 крапель 3 рази на день за 15-20 хв. до їди.

Настій кореневищ. 10 г подрібненої сировини на 200 мл окропу. Настоюють 4 год., проціджують. Приймають по 1/2 склянки 2-3 рази на день.

Екстракт родіоли рожевої рідкий (зовнішнє). Використовують для змащування ясен при піореї.