Резеда жовта (Reseda lutea);
резеда желтая

Одно- або дворічна трав'яниста рослина родини резедових. Стеб­ло прямостояче або висхідне, жорстке, розгалужене, густооблистнене, 30—60 см заввишки. Листки чергові, з шорсткими краями; прикореневі листки не­рідко цілісні, стеблові — тричіп'ятиперистороздільні, з цілісни­ми або дво-трироздільними част­ками, верхівкові — лінійні. Квіт­ки двостатеві, неправильні, жов­таво-зелені, на квітконіжках, зі­брані в густі колосовидні китиці; пелюстки (їх 6) незрослі, з роз­ширеною нижньою частиною і глибокорозсіченою верхньою, неоднакові, верхні більші за інші. Плід — довгаста тригранна спря­мована догори коробочка з трьо­ма зубчиками на верхівці. Цвіте у травні — жовтні.

Поширення. Резеда жовта росте в лісостепових і степових рай­онах, рідше — на півночі та пів­нічному заході України на полях, біля доріг, на схилах, вапняково-кам'янистих місцях та на від­слоненнях вапняку і крейди.

Сировина. Для виготовлення лі­ків використовують сушену тра­ву і свіже коріння резеди. Заго­тівлю сировини проводять під час цвітіння рослини.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Коріння резеди містить ізотіоціонати й алкалої­ди, трава — алкалоїди, ефірну олію, фенолкарбонові кислоти (ванілінову, п-кумарову, п-гідроксибензойну}, флавоноїди, аскор­бінову кислоту, токофероли і ка­ротин.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Настій трави резеди застосовують як сечогінний і по­тогінний засіб. Настій свіжого коріння п'ють при хворобах сер­ця.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — настій коріння (1 чай­ну ложку сировини настоюють 1—2 години на двох склянках окропу, проціджують) по 1 столовій ложці 2 рази на день, підсолоджуючи медом.