Ріпа (Brassica rаpа);
репа огородная

Овочева коренеплідна дворічна рослина родини капустяних (хре­стоцвітих). У перший рік роз­виває розетку листків і корене­плід, на другий — квітконосне стебло і насіння. Стебло прямо­стояче, облистнене, 30—100 см заввишки. Прикореневі листки ліровидні, жовтаво-зелені, вкри­ті щетинками. Стеблові листки сизуваті; нижні — лірозидні, верхні — стеблообгортні, сидячі, ланцетні. Квітки двостатеві, пра­вильні, золотаво- або блідо-жов­ті, зібрані в щитковидне суцвіття; оцвітина подвійна, чотиричлен­на. Плід — багатонасінний стру­чок з шиловидним носиком. Цві­те з травня по серпень.

Поширення. Ріпу вирощують на городах по всій території Украї­ни.

Заготівля і зберігання. З ліку­вальною метою використовують свіжі коренеплоди ріпи. Збері­гають їх у льоху в вологому пі­ску.

Хімічний склад. Коренеплоди рі­пи містять білки (1,74%), вугле­води (до 9%), клітковину (1,41%), стерини (В-ситостерин, кампесте­рин, брасикостерин), тіоглікозиди, ізотіоціанові сполуки, фос­фатиди і жирні кислоти (лінолеву, ліноленову, пальмітинову, олеїнову), вітаміни В₁, В₂, В₅, аскорбінову (до 60 мг %) і пантотенову кислоти, каротиноїди (лі­копін, у-каротин, криптоксантин) і антоціани (рубробрасицин, рафанузин).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Ріпа має відхарку­вальні, протизапальні, антисеп­тичні й болетамувальні власти­вості, підвищує діурез, стимулює секрецію шлункового соку та по­силює перистальтику кишечни­ка. Відвар коренеплоде вживають при захриплості голосу, хроніч­ному бронхіті, бронхіальній аст­мі та як засіб, що заспокоює серцебиття й покращує сон і як легкий послаблюючий засіб. У сирому вигляді ріпу признача­ють при хронічних запорах, а сві­жий сік ріпи дають цинготним хворим, п'ють, підсолоджуючи медом або цукром, при простуд­них захворюваннях верхніх ди­хальних шляхів, що супроводять­ся сухим кашлем. У лікувальному харчуванні ріпу застосовують при гіпацидних гастритах, дискінезіях жовчовивідних шляхів за гіпокінетичним типом, при атонії кишечника й спастичних колі­тах та для профілактики гіпо- й авітамінозів (особливо в північ­них районах країни). Використо­вують ріпу і як зовнішній засіб: з   кашки   вареної  ріпи роблять припарки при подагрі, а з про­тертої свіжої ріпи готують мазь для лікування відморожень.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо — відвар коренеплода (1—2 столові ложки подрібненої си­ровини на 200 мл окропу, варити 15 хвилин, процідити) по чверті склян­ки 4 рази на день або по 1 склянці на ніч;

свіжий сік по 1—2 столові ложки 3—4 рази на день, підсолод­жуючи медом або цукром на смак.

Зовнішньо — протерту свіжу ріпу змішують з гусячим жиром у спів­відношенні 2:1 й використовують для змащування відморожених ділянок тіла;

варену терту ріпу прикладають до хворих частин тіла при подагрі.

Слід пам'ятати, що при виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кишки та при гострих гастритах і ентероколітах вживати ріпу в сирому вигляді протипоказано.