Росичка круглолиста (Drosera rotundifolia);
мухоловка, очки царівни; росянка круглолистная

Багаторічна трав'яниста комахо­їдна рослина родини росичко­вих. Стебло квітконосне, прямо­стояче, іноді звивисте, 10—25 (30) см заввишки, безлисте, в кіль­ка разів довше за листки. Листки в прикореневій розетці, простер­ті, з довгим черешком і з круг­лою або впоперек овальною пла­стинкою, зверху і з країв вкриті головчастими червоними волос­ками. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі, в однобічній китицевидній завій­ці. Плід — коробочка (яйцевид­на, довша за чашечку). Цвіте з червня до серпня.

Поширення. Росте в північній частині України на торфових болотах.

Заготівля і зберігання. Для лі­карських потреб використову­ють траву росички (Herba Droserae, синонім — Herba Rosellae), яку заготовляють в період цві­тіння рослини. Підземну части­ну рослини (з бодай двома листоч­ками) треба залишати неушкодженою для відновлення заро­стей. Зібрану сировину вико­ристовують свіжою (у вигляді соку) або сушать, розкладаючи тонким шаром у затінку на віль­ному повітрі або в добре провіт­рюваному приміщенні. Штучне сушіння проводять при темпе­ратурі до 40°. Сухої трави ви­ходить 15%. Зберігають її у доб­ре закритих банках або бля­шанках. Строк придатності — 2 роки.

Росичка круглолиста — рос­лина офіцинальна у Франції, Ні­дерландах, Португалії. На теренах колишнього СРСР — рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Трава росички містить нафтохінони (дрозерон, плюмбагін), флавоноїди (кверце­тин, гіперозид, мірицетин, кемп­ферол), протеолітичний фермент, червоний і жовтий пігменти, ор­ганічні кислоти (цитринову, яб­лучну, винну, янтарну, бензой­ну), дубильні й смолисті речо­вини, жири, цукри (4,4%), сліди ефірної олії, вітамін С, до 5% мінеральних солей (багато крем­незему, сполуки заліза, магнію, фосфору, натрію, кальцію і мар­ганцю).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати росички круглолистої виявляють спазмо­літичну, антибактеріальну (особ­ливо сильно діють проти стреп­тококів, стафілококів та збудни­ків туберкульозу), болетаму­вальну, відхаркувальну, потогін­ну, сечогінну та седативну дію. Росичка є досить ефективним протиспастичним і відхаркуваль­ним засобом при простудних за­хворюваннях, що супроводяться кашлем, коклюші, фарингітах, ларингітах, бронхітах і брон­хіальній астмі. У народній ме­дицині, крім того, препарати росички використовують як се­дативний (при неврастенії та надмірній збудливості нервової системи), протисудомний (при епілепсії), гіпотензивний та кро­воспинний (при кровохарканні) засіб, при атеросклерозі, цукро­вому діабеті, початковій стадії водянки, хронічних проносах і дизентерії. Великі дози росички можуть спричинити подразнен­ня дихальних шляхів, кровотечу з носа, блювоту, пронос, подраз­нення або навіть вкривання ви­разками слизових оболонок ро­тової порожнини і шлунка. Про­типоказано вживати росичку при гіпотонії. Слід пам'ятати, що препарати росички (навіть тера­певтичні дози) забарвлюють сечу в темний колір. Свіжий сік рос­лини використовують як зов­нішній засіб для лікування бо­родавок, мозолів і затверділостей шкіри, мікозів та закапують в очі з більмом.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (1 сто­лову ложку сировини настоюють 2 го­дини на 400 мл окропу, проціджують) по півсклянки 3 рази на день до їди, підсолоджуючи медом або цукром; настойку (готують у співвідношенні 1:5) по 10—15 крапель 3—4 рази на день.