Редька посівна чорна (Raphanus sativus var niger);
редька посевная чёрная

Овочева коренеплідна дворічна рослина родини капустяних (хрестоцвітих). У перший рік розвиває розетку ліровидних, перистонадрізаних листків і коренеплід, на другий – квітконосне стебло і насіння. Стебло прямостояче, розгалужене, 20–100 см заввишки. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, білі або лілові, у китицях; оцвітина подвійна, чотиричленна. Плід – веретеновидний товстий роздутий стручок. Цвіте у квітні – травні. Плоди дозрівають у травні – червні.

Поширення. Редьку посівну вирощують на городах по всій території України.

Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують свіжі коренеплоди [Radix Rapha-ni recentis] і насіння (Semen Ra-phani sativi). Зберігають коренеплоди у льоху в вологому піску.

Хімічний склад. Коренеплоди редьки містять цукри (до 6 % ), білки, амінокислоти, клітковину, ферменти (діастаза, глюкозидаза, оксидаза, каталаза), вітаміни В1 і С (до 56 мг % ), антоціани, органічні  кислоти,  ліпіди, органічні сполуки сірки (метилмеркаптан, глюкобертегоїн, синігрин та ін.), солі калію (до 1200 мг % ), кальцію, заліза і магнію. В насінні є жирна і ефірна олії.

Фармакологічні властивості і використання. Експериментальними дослідженнями встановлено, що свіжий сік редьки має жовчогінні й діуретичні властивості, посилює перистальтику кишок. Жовчогінні властивості редьки підтверджено й клінічними спостереженнями. Крім того, сік редьки підвищує толерантність організму до вуглеводів (при цукровому діабеті), має фітонцидні (пояснюються наявністю органічних сполук сірки) й відхаркувальні властивості, посилює секрецію залоз шлунка і кишок, збуджує апетит і виявляє подразнювальну дію (при місцевому застосуванні), подібну до дії гірчичників. Пероральне застосування соку редьки показане і дає добрий терапевтичний ефект при токсичних гепатитах, цирозах печінки, холециститах і жовчнокам'яній хворобі, при порушеннях серцевого ритму і кардіоневрозах, при гіпацидних гастритах, дуоденостазах і атонії кишечника. При бронхіті, захриплості, коклюші й кровохарканні редьковий сік вживають у поєднанні з медом. У народній медицині свіжий сік редьки дають цинготним хворим, п'ють при відсутності апетиту, метеоризмі, проносі, нирковокам'яній хворобі, затримці менструацій і як засіб, що сприяє збільшенню виділення молока у матерів-годувальниць. Редькою лікують параліч язика (її треба жувати). Терту редьку корисно вживати при атеросклерозі (сприяє виведенню з організму надлишкового холестерину). В суміші з буряком і морквою редька допомагає при анемії. При виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидному гастриті й гострих запальних захворюваннях печінки, кишечника і нирок та при органічних захворюваннях серця вживати редьку протипоказано. Для місцевого лікування використовують сік і насіння редьки. Свіжим соком промивають гнійні рани і виразки, роблять розтирання при міжреберних невралгіях, міозитах, радикуліті й артралгіях. Соком редьки, змішаним з медом і горілкою, розтирають хворі суглоби, а розведеним пополам з водою – обмивають обморожені ділянки тіла. Насіння редьки, потовчене і змішане з невеликою кількістю води, застосовують у вигляді припарок як антибактеріальний і антимікотичний засіб при мікотичних екземах і ранах, які погано гояться.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо– свіжий сік п'ють по 1 столовій ложці 2–3 рази на день як відхаркувальний і сечогінний засіб; свіжий сік, змішаний з медом у співвідношенні 1:1, п'ють по 1–2 столові ложки 2–3 рази на день; при захворюваннях печінки і жовчного міхура свіжий сік п'ють, починаючи з 100 мл на день і поступово збільшуючи дозу до 400 мл на день, протягом 5– 8 тижнів (разова доза 50–100 мл; курс лікування рекомендується періодично повторювати); суміш (порівну) соку редьки, буряків і моркви наливають у темну пляшку, нещільно, щоб рідина могла випаровуватися, закривають, ставлять на 3 години у теплу духовку і після охолодження вживають по 1 столовій ложці 3 рази на день за 15 хвилин до їди (курс лікування – 2–3 місяці).

Зовнішньо – три частини (за об'ємом) свіжого соку редьки змішують з двома частинами меду і однією частиною горілки і одержану суміш використовують для втирання у хворі суглоби; припарки з потовченого насіння при мікозах (1–2 рази на день, курс лікування – 7– 10 днів).