Робінія звичайна (Robinia pseudoacacia);
біла акація; робиния ложноакация

Листопадне,   до   35  м заввишки дерево  родини   бобових. Листки чергові,   непарноперисті,  з 4–10 парами    довгастих, видовженоовальних   або   овальних листочків;   листочки   цілокраї, зверху зелені,    зісподу – блідо-зелені, або   сірувато-зелені,   по жил трохи  опушені,  з  округлою або трохи звуженою основою і тупою верхівкою,   яка  закінчується вістрям;   прилистки   видозмінені в колючки.  Квітки двостатеві, неправильні,  в пониклих китицях; віночок метеликового типу, з п'яти     вільних    пелюсток, білий. Плід – біб.     Цвіте    у    травні – червні.

Поширення. Робінія звичайна походить з Північної Америки. По всій території України її культивують як декоративну й фітомеліоративну рослину.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують квітки (Flores Robiniae pseudo-асасіае) і кору робінії (Cortex Robiniae pseudoacaciae). Квітки заготовляють на початку цвітіння рослини. Спочатку зривають руками або зрізують секаторами чи ножицями суцвіття, потім з суцвіть обшморгують квітки, розкладають їх в один шар на папері чи тканині й висушують на горищі або під укриттям на вільному повітрі. Сухих квіток виходить 15–18%. Строк придатності – 1 рік. Кору робінії збирають весною до розпускання листя з молодих гілок, здираючи її розрізаними вздовж трубками або жолобками, і сушать під укриттям на вільному повітрі, а при несприятливих погодних умовах – у теплому приміщенні, яке добре провітрюється.

Хімічний склад. Квітки робінії містять флавоноїди, ефірну олію, цукри та органічні кислоти. До складу ефірної олії входять метиловий ефір антранілової кислоти, індол, геліотропін, бензилалкоголь і складні ефіри саліцилової кислоти. У корі є дубильні речовини, токсальбумін – робін, ефірна олія, фітостерин і стигмастерин.

Фармакологічні властивості і використання. Квітки робінії використовують як сировину для виготовлення флароніну – препарату з гіпоазотемічною дією. В народній медицині настій квіток робінії використовують як відхаркувальний, жарознижуючий, протизапальний, спазмолітичний, кровоспинний, діуретичний і легкий послаблюючий засіб. Його дають усередину від кашлю і грипу, при болях у шлунку й кишечнику, при шлункових кровотечах і запальних процесах сечовивідних шляхів (пієлонефрит, нирковокам'яна хвороба, цистит). Настій кори п'ють при підвищеній кислотності шлункового соку, виразках у шлунку й кишечнику та при запорі. В гомеопатії застосовують ефірну олію робінії.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій квіток (1 столова ложка сировини на 300 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки З рази на день до їди; дві столові ложки суміші квіток робінії звичайної і нагідок лікарських та кореневищ пирію повзучого, взятих у співвідношенні 1:0,5:2,. варять 5–7 хвилин у склянці окропу, проціджують і приймають по чверті склянки 3–4 рази на день при гострих і хронічних циститах; настій кори (половину чайної ложки сировини на 400 мл окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують) по третині або половині склянки 3 рази на день. Кора робінії отруйна. Користуватися нею треба обережно, не перебільшуючи   рекомендованих доз.