Родіола рожева (Rhodiola rosea);
золотий корінь; родиола розовая, синоніми: Sedum roseum, S. rhodiola

Багаторічна трав'яниста сизо-зелена рослина родини товстолистих. Має веретеноподібний м'ясистий корінь, який переходить у дерев'янисте сторчове, переважно багатоголове, в сухому вигляді запашне кореневище, усаджене лусковидними буруватими трикутними листочками. Стебла прямостоячі, прості, 10– 35 см заввишки. Листки чергові, у верхній частині стебла зближені, сидячі, м'ясисті, голі, вузьколанцетні, видовженоланцетні або оберненояйцевидно-видовжені, з клиновидною основою, гострі, як правило від середини або вище гострозубчасті, іноді цілокраї. Квітки правильні, одностатеві, дводомні, з чотири-, зрідка п'ятичленними квітковими колами, у верхівковому щитковидному багатоквітковому густому суцвітті: пелюстки видовжені або лінійні, жовті чи зеленаві, в чоловічих квітках 3–4 мм завдовжки (коротші за тичинки), в жіночих – недорозвинені. Плід – довгаста листянка. Цвіте у червні – серпні.

Поширення. Родіола рожева росте в Карпатах по берегах гірських річок, на скелях,

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують кореневище з коренями родіоли (Rhizoma cum radicibus Rhodiolae rosae), які викопують у період від кінця цвітіння рослини до завершення її вегетації. Не слід заготовляти молоді рослини з 1–2 стеблами. Для відновлення заростей на ділянці, де заготовляють сировину, треба залишати не менше як 40 % рослин, а повторно заготовляти сировину на цій ділянці дозволяється не раніше як через 10–15 років. Треба також враховувати, що чоловічі екземпляри мають більшу життєздатність, тому жіночих особин треба заготовляти менше.

3 зібраної сировини обтрушують землю, звільняють її від стебел, миють у проточній воді, очищають від старої бурої пробки й гнилих частин і пров'ялюють у затінку на вільному повітрі, а після цього ріжуть на кусочки 2–10 см завдовжки і досушують у сушарках при температурі 50– 60° (у домашніх умовах можна досушувати на плиті або на печі). Готову сировину зберігають у сухому приміщенні, яке треба провітрювати. Строк придатності – 3 роки. Аптеки сировину не відпускають.

Хімічний склад. Коріння родіоли містить дубильні речовини пірогалової групи (до 20%), ефірну олію (0,8–0,9%), цукри, білки, жири, віск, третинні спирти, В-ситостерин, флавоноїди (кемпферол, кверцетин, ізокверцетин, гіперозид), фенольний глікозид салідрозид (до 1%), антраглікозиди, до 0,15% органічних кислот (галова, яблучна, янтарна, лимонна, щавлева), мінеральні речовини (багато марганцю, сліди цинку, титану, кадмію, хрому та ін.).

Фармакологічні властивості і використання. У народній медицині європейських країн родіолу рожеву   використовували    мало – лише як засіб від головного болю (наприклад, втирали у скроні настій кореневищ на олії садової троянди). Ескімоси Аляски вживали в їжу і кореневища, і молоді пагони (до цвітіння). На Алтаї рослину використовують від перевтоми, недокрів'я, при захворюванні шлунка, статевих розладах і як «ліки від усіх хвороб». У науковій медицині препарати родіоли рожевої призначають як стимулюючий засіб при перевтомі у практично здорових людей і хворих з астенічним станом після соматичних та інфекційних захворювань, при функціональних захворюваннях нервової системи (неврози, вегетативно-судинна дистонія, гіпотонія, імпотенція), використовують у психіатричній практиці (для зняття побічної неврологічної дії психофармакологічних засобів, у комплексній підтримуючій терапії    хворих    на шизофренію з ремісією за астенічним типом). Препарати родіоли мають і адаптогенні властивості: зумовлюють в організмі стан підвищеної опірності до несприятливих факторів зовнішнього середовища (переохолодження, перегрівання, кисневе голодування, різні стреси та ін.), Крім того, вони загострюють зір і слух, поліпшують травлення, збуджують апетит, знімають психічне напруження, прискорюють видужування після хірургічних операцій. Застосовують родіолу у вигляді екстракту (готовий аптечний препарат), а в домашніх умовах готують настойку або настій. Настій п'ють при простудній гарячці, різних нервових і шлунково-кишкових захворюваннях, метрорагії та серцевій слабості. Препарати родіоли протипоказані при різко вираженому збудженні, гіпертонічній кризі, гарячкових станах та при гіпотонії у клімактеричному періоді.

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – екстракт родіоли рідкий (Extractum Rhodiolae fluidum) по 5–10 крапель 2–3 рази на день за 15–30 хвилин до їди протягом 10– 20 днів (у психіатричній практиці призначають, починаючи з 10 крапель 2–3 рази на день, потім дозу поступово збільшують до 30–40 крапель на   прийом;   тривалість  лікування –

1– 2 місяці); настойку готують на 40 % -ному спирті у співвідношенні 1:5) по 15 крапель 3 рази на день за 15–20 хвилин до їди; настій (10 г сировини на 200 мл окропу, настояти  4 години, процідити)  по півсклянки 2– 3 рази на день.

Зовнішньо – екстракт родіоли рідкий використовують для змащування ясен при піореї.