Розхідник звичайний (Glechoma hederacea);
розхідник плющовидний; будра обыкновенная

Багаторічна трав'яниста рослина родини губоцвітих. Стебло лежаче, вкорінене, з висхідними чотиригранними голими в нижній частині й розсіяно опушеними короткими волосками вгорі квітконосними гілочками, 10 – 40 см заввишки. Листки супротивні, черешкові, з нирковидною, серцевидно-трикутною або округло-серцевидною зарубчастою пластинкою, майже голі або розсіяно опушені короткими волосками. Квітки неправильні, різнорідні (жіночі і двостатеві), в пазушних 1–3-квіткових дихазіях. Чашечка трубчаста, невиразнодвогуба, з п'ятьма трикутно-ланцетними гострокінцевими зубцями, в 3–4 рази коротшими за трубочку, зовні коротковолосиста. Віночок синьо-фіолетовий, двогубий, зовні коротко-пухнатий; верхня губа віночка до третини надрізана на півкруглі лопаті; середня лопать спідньої губи впоперек овальна, зазублена; бокові лопаті яйцевидні, в 2–3 рази вужчі за середню. Плід складається з чотирьох горішковидних часток. Цвіте з квітня по серпень.

Поширення. Розхідник звичайний росте по всій території України (в Криму порівняно рідкої по узліссях, серед чагарників, на вологих луках, берегах річок, озер і боліт, як бур'ян уздовж доріг, по канавах, у садках, на городах і полях.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву розхідника (Herba Glecho-mae, синонім – Herba Hederae terrestris). Квітконосні гілочки зрізують під час цвітіння рослини (краще у квітні – травні) і використовують свіжими або сушать у затінку, розкладаючи їх тонким шаром. Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій за 35. Сухої трави виходить 20 % , Строк придатності сировини – 1 рік. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. У траві розхідника є ефірна олія (0,03–0,06 %), сапоніни, дубильні (5,9–7,5%) й гіркі (до 31 мг %) речовини, винна, оцтова, кавова, синапова, р-кумарова й ферулова кислоти, тритерпенові кислоти, холін, смоли і каротин (8,2 мг % ), вітамін С (30 – 80 мг % ) та вільні амінокислоти (метіонін, цистеїн, серин).

Фармакологічні властивості і використання. Препарати розхідника збуджують апетит, активізують травлення, стимулюють загальний обмін речовин в організмі, мають антисептичні, протизапальні, болетамувальні, кровоспинні, відхаркувальні й потогінні властивості, підвищують діурез, виявляють холеретичну, холекінетичну й протитоксичну дію. Настій трави розхідника дають усередину при захворюваннях органів дихання (фарингіти, ларингіти, коклюш, хронічні бронхіти, запалення легень, бронхіальна астма), від кровохаркання, для підвищення апетиту, як тонізуючий і вітрогінний засіб, при катарах шлунка і кишечника, захворюваннях жовчного міхура, печінки (особливо при неспецифічних хворобах печінки, що проявляються недостатнім виділенням жовчі, збільшенням кількості шкідливих продуктів обміну речовин у крові, нудотою, збільшенням печінки), селезінки й сечових шляхів (нирковокам'яна хвороба, гострий і хронічний цистит), як допоміжний засіб при хронічних захворюваннях, спричинених неправильним обміном речовин, та як профілактичний засіб проти отруєнь свинцем. У терапевтичних дозах розхідник не отруйний, але передозування може спричинити збільшену слинотечу, пітливість, порушення серцевого ритму і набряк легень. Зібрані навесні рослини придатні як додаток до вітамінних салатів та як спеція для ароматизації супів і соусів. Як зовнішній засіб настій розхідника використовують для примочок при сльозотечі та кон'юнктивіті, для промивання ран, виразок і опіків, для компресів при фурункулах, гнійних набряках, запаленні суглобів, вивихах і переломі кісток та для ванн після виснажливих хвороб (як тонізуючий і стимулюючий засіб). Міцною настойкою розхідника на оцті лікують коросту (2 рази на день натирають уражені ділянки шкіри). Потовчене свіже листя прикладають до наривів. Свіжий сік рослини використовують як засіб від мігрені (втягують в ніс).

Лікарські форми і застосування.

Внутрішньо – настій (1 чайна ложка сухої трави на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день.

Зовнішньо – компреси, примочки і промивання настоєм (1 столова ложка сухої трави на 200 мл окропу); ванни з відвару (100 г сухої трави на 2 л окропу).