Редька посівна, або чорна (Raphanus sativus).
Родина хрестоцвітих —  Cruciferae.

З лікувальною метою використовують її коренеплід.

Редька — однорічна або дворічна овочева рослина. її вирощують усюди, де займаються городництвом. Походить ця рослина з побережжя Середземного моря. Редька буває чорна і біла; в їжу й для лікувальної мети вживають більше чорну редьку.

Недавно в коренеплоді редьки виявлено сильну бактерицидну речовину лізоцин у досить значних кількостях та аскорбінову кислоту (вітамін С), яка запобігає цинзі.

Як лікарський засіб редьку в науковій медицині не застосовують.

У народній медицині редьку досить часто вживають як протипростудний, сечогінний і такий, що збуджує апетит, засіб. Її вживають і як відхаркувальний засіб при захворюваннях горла й легень (у формі льодяників з сиропу, приготованого на її соку)

Редьку використовують і як витяжний засіб замість гірчичника (діє трохи слабше).

Допомагає вона й при паралічі язика (її треба жувати) і при недокрів'ї. В останньому випадку її треба вживати в суміші з буряком і морквою порівну.

Цю суміш лікарських засобів готують так: труть на тертку коренеплоди, видавлюють сік і зливають у темну пляшку; обмазують пляшку тістом, але так, щоб вона не була щільно заткнута, щоб рідина могла випаровуватися з неї, і ставлять у піч на 3 години, щоб сік умлівав. Вживають по 1 столовій ложці 3 рази на день перед їдою. Це

радикальний засіб від недокрів'я. Строк лікування — 2— З місяці.

Свіжий сік із редьки п'ють у народі по 2—3 столові ложки на день при каменях жовчного міхура. Сік треба вживати одночасно з основним лікарським засобом, але так, щоб не змішувати з ним.

Для апетиту свіжий сік із редьки краще вживати, змішуючи його наполовину з пивом або вином, по одній чарці перед їдою.

Бджолярі й багато хто з лікарів рекомендують редьку для лікування в поєднанні з медом.

Добре, якщо сік із редьки, змішаний наполовину з медом, вживати з профілактичною метою, починаючи з 1/2 склянки й довести цю кількість до 2 склянок на день. Це запобігає утворенню каменів у жовчному міхурі й нирках і перешкоджає розвиткові атеросклерозу, хвороб печінки й водянки.

Оригінальний народний спосіб добування цього складного соку-суміші: в редьці просвердлюють або видовбують (але не до дна) місце й заповнюють його медом, затикають кусочком редьки й ставлять редьку в тепле місце на 4 години; потім рідину виливають — і лікарський сік готовий. Його можна вживати й частіше, через годину, але тоді треба пити по 2—3 столові ложки, а дітям давати по 1 чайній ложечці.

Цим соком можна замінювати вищезгадані льодяники, які дають менший ефект і завдають багато клопоту тому, хто їх готує. Сік не тільки розріджує мокротиння й зменшує кашель, але й усуває охриплість. Достатньо вживати по 1 столовій ложці 3 рази на день.

У народі сік редьки вживають при лікуванні ревматизму. 1 1/2 склянки соку змішують з 1 склянкою чистого меду, з ¹/₂ склянки горілки й 1 столовою ложкою солі; добре збовтують і втирають у хвору частину тіла.