Рожа лікарська, алтея лікарська (Althaea officinalis)
дика рожа, калачики аптечні, маковійник, дикий мак.
Родина мальвових — Malvaceae.

З лікувальною метою використовують коріння рослини.

Трапляється в середній і південній смугах Європейської частини Радянського Союзу, в тому числі майже всюди на Україні, а ще на Кавказі й у Середній Азії. Росте на вологому й частіше пухкому грунті (поблизу боліт і річок), її часто вирощують у квітниках поблизу будинків або в палісадниках.

Це багаторічна рослина, з коротким вертикальним кореневищем і простим, рідше розгалуженим, м'ясистим довгим коренем. Досягає 1,5—2 м заввишки, має прямі повстисто-волохаті сірувато-зелені стебла, що ростуть від кореня кущем. Листки чергові, з довгими черешками; нижні — яйцевидні, п'ятилопатеві, а верхні — довгасто-яйцевидні, трилопатеві, густоопушені. Квітки блідо- рожеві, великі, на коротких квітконіжках, по кілька в пазухах верхніх листків і на вершечку стебла. Плоди дрібні, схожі на диск (калачик, як кажуть у народі). При дозріванні розпадаються на 15—18 частин.

Коріння збирають восени або рано навесні. Головний стрижневий, здерев'янілий корінь звичайно відкидають і залишають тільки нездерев'янілі пухкіші й молодші бокові корені та прикореневі нарости, так звані мочки, що виявляють особливо ефективну лікувальну дію при дизентерії. Корінь рожі лікарської не має смаку, з нього виділяється багато слизу, коли його пожувати або потовкти й розвести водою.

Слиз, що є в корінні рожі лікарської,— дуже цінний обволікальний, протизапальний і відхаркувальний засіб. Слизові речовини рожі лікарської пом'якшують смак гострих і кислих речовин у ліках і зменшують подразнення при запальних і виразкових процесах на слизових оболонках.

Ліки з самої рожі лікарської застосовують так: зовнішньо — для полоскання й промивання при запаленні й виразках слизових оболонок (у роті, носі, на статевих органах), при грипі й ангіні; всередину їх вживають при катаральних явищах у дихальних органах, у шлунково- кишковому тракті, в сечових шляхах, при жовтяниці й нетриманні сечі та при холері.

Народні способи лікувального застосування. Настій: взяти 5 частин подрібненого кореня рожі лікарської на 100 частин холодної води, настояти півгодини, потім процідити й злити. Слиз готовий до вживання.

Відвар: взяти 1 чайну ложечку подрібненого кореня рожі лікарської (6,0—180,0) на неповну склянку окропу й настоювати 10—15 хвилин. Відвар вживати: дорослим — по 1 столовій ложці через кожні 2 години, а дітям — по 1 чайній ложечці 4—5 разів на день.

Порошок: у народі користуються заздалегідь приготованим порошком з кореня рожі лікарської. Його розводять теплою водою, так щоб вийшло щось схоже на рідку сметану. Одержаний слиз можна вживати й непроці- джений.

Народний (домашній) екстракт: налити в горщик відвару кореня рожі лікарської (10,0—200,0), накрити покришкою, замазати тістом і випаровувати в печі до половини. Вживати по 2 чайні ложечки 3 рази на день.

Домашній сироп: спочатку роблять цукровий сироп із 64 частин цукру-рафінаду й 35 частин води; після того, як цей густий розчин закипить, до нього додають 4 частини вищезгаданого екстракту свого приготування. Вживати по ¹/₂ склянки 3 рази на день.

В аптеках є й готові екстракти й сиропи з рожі лікарської і, крім того, грудні чаї № 1 і № 4.

Ми радимо до відвару кореня рожі лікарської й до грудних чаїв завжди додавати чистого бджолиного меду по 2—3 чайні ложечки на склянку, адже цей природний продукт має дуже цінні лікарські властивості, бо в ньому є багато глюкози й різних вітамінів.