Розмарин справжній (Rosmarinus officinalis).
Родина губоцвітих — Labiatae.

З лікувальною метою використовують його траву й насіння.

Розмарин — вічнозелена напівкущова рослина. Росте в Радянському Союзі (в Криму й на Закавказзі), у Франції й Італії.

Стебло в розмарину прямостояче, гіллясте; листки лінійні, шкірясті, з закругленими краями, зісподу опушені. Квітки голубувато-фіолетові, зібрані по 5—10 у невеликі китицевидні суцвіття.

Цю рослину вирощують, щоб виробляти з неї так звану розмаринову олію, яку застосовують у парфюмерії. Олія являє собою безкольорову або злегка жовтаву рідину з освіжаючим запахом.

У науковій медицині розмарин з лікувальною метою не застосовують.

З народного досвіду відомо, що розмарин має кілька лікарських властивостей. Препарати з цієї рослини заспокоюють нервову систему, підвищують апетит і регулюють функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту й діють як зміцнювальний засіб.

Зрідка в продажу буває так зване розмаринове вино.

Способи застосування. Відвар з листя: 20,0—200,0; 1/4 столової ложки кожного разу за півгодини до їди.

Настойка: 25,0; 25 крапель 3 рази на день за півгодини до їди.