Розхідник плющовидний, або звичайний (Glechoma hederacea)
блющик, плющик, собача м'ята.
Родина губоцвітих — Labiatae.

З лікувальною метою використовують листя рослини.

Поширений усюди. Росте в садах і лісах, серед чагарників і по заростях, на полях, луках і тінистих берегах річок і озер та по болотах; нерідко трапляється поблизу жител і на кладовищах.

Розхідник плющовидний — багаторічна рослина, досягає завдовжки до 60 см, має сланкі стебла й висхідні квітучі гілки.

Нижні листки нирковидно-округлі, верхні — нирковидно-серцевидні — усі на досить довгих і тонких черешках, ростуть попарно. Квітки по дві-три в пазухових кільцях, фіолетові або голубувато-лілові, рідко червонаві або білі.

Запах цієї рослини схожий на запах м'яти, хоча й з неприємним відтінком; тому на Україні цю рослину й називають собачою м'ятою.

Збирають рослину під час цвітіння. Цвіте вона весною або раннього літа. Сушать її на повітрі й у тіні.

Хімічний склад плющовидного розхідника ще не вивчено, в науковій медицині його не використовують.

У народі цю рослину застосовують як відхаркувальний і загоювальний засіб, почасти як протизапальний зміцнювальний і такий, що регулює діяльність шлунка, нирок, сечового міхура й печінки. Плющовидний розхідник у вигляді відвару вживають при катарах шлунка й кишечника та при хворобах нирок і сечового міхура, пухлинах печінки, болях після родів — у вигляді настою або порошку, при хронічному бронхіті та бронхіальній астмі як відхаркувальний і болетамувальний засіб.

Часто цю рослину застосовують з іншими травами, які виявляють подібну дію на організм людини.

Зовнішньо плющовидний розхідник застосовують при наривах, виразках, опухах і переломах кісток та для загоювання ран і лікування різних шкірних хвороб.

Свіже листя плющовидного розхідника добре товчуть, поки воно не перетвориться на тістоподібну масу, й прикладають до хворих місць шкіри. Для цього можна застосовувати й сухе листя (в зимову пору), але в таких випадках його треба попарити, щоб воно пом'якшало.

Від корости допомагає настойка листя плющовидного розхідника на оцті; нею натирають 2 рази на день уражені місця.

До очей при сльозотечі роблять примочки з добре настояного відвару.

У народі надають перевагу свіжому сокові з цієї рослини як лікарському засобові, активнішому за відвар і настойку.

Способи застосування. Відвар: 5,0—200,0, або 1 чайна ложечка на склянку окропу; вживати по 2—3 столові ложки 4 рази на день.

Настій: 10,0—200,0; настоювати 8 годин; вживати також по 2—3 столові ложки 4 рази на день.

Настойка: 15,0; по 15 крапель 3 рази на день.

Порошок: по 1 пучці 3—4 рази на день.

Суміш 1-а (вживати при запаленні легень): листя плющовидного розхідника й бруньок тополі — по 2 столові ложки, чорної бузини — листя або цвіту — 1. Все це змішати, заварити в 3 склянках окропу й випити за 5 разів протягом дня.

Суміш 2-а (відхаркувальний засіб); листя плющовидного розхідника, коріння або листя копитняку й трави нетреби — по 1 столовій ложці; змішати й заварити в 3 склянках окропу й пити, як 1-у суміш.