Рута запашна (Ruta graveolens)
городня рута, зимозелень.
Родина рутових —  Rutaceae.

З лікувальною метою використовують її траву,

В дикому стані трапляється в Криму; вирощують її на городах і в садах у південно-західних областях Радянського Союзу; добре знають її й на Україні як пахучу рослину.

Рута запашна — напівкущова рослина заввишки 30—50 см. Листки товсті, чергові, двічі, або тричі пірчасто-розсічені, верхні — сидячі, сірувато-зеленого кольору. Квітки дрібні, зеленаво-жовті, зібрані в щитковидну волоть. Цвіте рослина в червні — серпні. Свіжі квітки мають сильний, своєрідний і навіть неприємний запах, а коли висохнуть, то пахнуть ніжно, наче троянда. Збирають здебільшого самі тільки листочки, коли рослина починає цвісти.

Рослина, особливо, коли вона ще свіжа, отруйна, і її треба дозувати дуже обережно. В свіжій рослині є від 0,1 до 0,15% ефірної олії та глюкозид рутин, який має властивість знижувати тиск крові й зміцнювати крихкі периферичні кровоносні судини (капіляри).

Завдяки рутинові, який є в запашній руті, ця рослина має велике значення в науковій медицині.

Запашну руту використовують і в народній медицині у вигляді простих відварів або так званої рутової олії (настій на прованській олії).

Ліки з рути допомагають від паморочення, при посиленому серцебитті, задишці, болі в животі (спазмах), при поганому травленні в шлунку, при судомі та істерії (чай з рути й валеріани, змішаних порівну, п'ють ковтками, по 1 склянці за день), при загальній слабості, епілепсії (настойка) й метеоризмі. Крім того, запашна рута є й добрим освіжаючим засобом для рота (її треба жувати).

При мізерних менструаціях (з болями в нижній частині живота) руту краще вживати в суміші з насінням петрушки (2 частини рути і 1 частина насіння петрушки), взявши дві чайні ложечки суміші на склянку окропу; випити за 3 рази протягом дня.

Розведений свіжий сік трави або відвар її застосовують як примочку до очей, що гнояться. Той самий сік, відвар або порошок із трави запашної рути в суміші з медом прикладають до ран і забитих місць із синцями.

Через те, що кращі наслідки дає сік, його рекомендують консервувати на зиму. Для цього треба змішати 1 частину його (або листя) з 6 частинами спирту й поставити на 10 днів у тепле й темне місце, а після цього процідити (якщо його виготовлено з листя). Доза така сама, як і при застосуванні настойки.

Способи застосування. Відвар: 5,0 або 10,0 на 200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Настойка: 15,0; по 10—15 крапель 3 рази на день.