Ситник розлогий (Juncus effuses);
родина Ситникових (Juncaceae);
ситник развесистый

На вологих і болотистих грунтах у середній смузі Росії ця скромна рослина трапляється часто, але ми сприймаємо її як звичайну шорстку болотяну траву. Непоказний вигляд ситника нічого не говорить про його корисні властивості.

Це трав'янистий багаторічник з густодернистим, повзучим кореневищем. Стебло рослини циліндричне, міцне і гладке (у сухому

Настій трави синяка виявляє відхаркувальну і заспокійливу дію. Народні цілителі використовують цей препарат для лікування захворювань органів дихання та як протисудомний і заспокійливий засіб при епілепсії. Експериментально доведено високу протигормональну активність настоїв синяка. Зовнішньо відвари трави використовують при ревматичних болях і розтягненні сухожилків — для розтирання хворих місць.

Медова продуктивність синяка — до 400 кг з 1 гектара плантацій. Деякі бджолині сім'ї заготовляють під час цвітіння рослини понад 50 кг високоякісного, світло-бурштинового, густого й ароматного меду. Кристалізується він повільно у дрібнозернисту масу.

Настій трави. 10 г сировини на 200 мл окропу, настоюють 15-20 хв., проціджують. Приймають по одній столовій ложці 3 рази на день.

стані тонкоборозенчасте), 50-120 см заввишки, біля основи обгорнуте яскраво-коричневою піхвою. Як правило, від кореневища відходить декілька стебел, утворюючи пучок. Квітки ситника правильні, одиночні, на видовжених квітконосах, зібрані у розлогу волоть. Оцвітина з шести лінійно-ланцетних, зеленкуватих, з іржавою облямівкою листочків. Цвіте рослина у червні-липні. Плід — оберненояйцеподібна бурувата коробочка. Поширений цей вид ситника в Європейській частині Росії, немає його тільки у південно-східних областях. В Україні росте на Поліссі по болотистих лісах і луках, болотах, у лісостеповій і степовій зоні — на піщаних берегах річок. Досить часто заселяє заболочені культурні угіддя — поля і луки.

Використовують рослину в народній медицині та гомеопатії, а також у домашньому господарстві — для плетення циновок, килимків і т. ін.

Для лікарських потреб восени збирають кореневища ситника, які гомеопати застосовують у свіжому, а народні цілителі — в сушеному вигляді.

Кореневища рослини містять дубильні речовини і розчинні сполуки кремнію (силікати).

У народній медицині кореневища додають до лікарських чаїв і зборів, що рекомендують для лікування сечокам'яної хвороби. У поєднанні з іншими рослинами кореневища використовують при запаленні сечового міхура. Як додатковий компонент ситник застосовують у складі деяких зарубіжних препаратів при розладах травлення, захворюваннях печінки і жовчного міхура. Зі свіжих кореневищ гомеопати готують есенцію, яка входить до складу препаратів для розчинення каменів у сечовивідних шляхах.

Ситник — скромна рослина, проте, знаючи про його корисні властивості, не варто проходити повз нього.

Відвар кореневищ. 1 столову ложку суміші подрібнених кореневищ ситника і солодки голої, листків берези бородавчастої та мучниці звичайної, а також кукурудзяних рилець (усі компоненти є у продажу в аптеках), взятих порівну, замочують у 250 мл холодної води, додають на кінчику ножа харчову соду. Кип'ятять 30 хв., проціджують, охолоджують. Приймають по 1/4 склянки 5 разів на день. При сечокам'яній хворобі та запаленні сечового міхура.