Слива домашня (Prunus domestica);
слива звичайна; родина Розових (Rosaceae);
слива обыкновенная

Яких тільки плодів не дарує нам сива! Зелені, жовті, червоні, сині... Смак у них також різний: бувають солодкі сорти, кислі, трохи терпкі. Усе це результат селекції. У дикої і здичавілої сливи плоди дрібні, дуже кислі чи гіркуваті. Сортів культурної сливи, мабуть, не менше, ніж домашньої яблуні.

Слива домашня — дерево заввишки 6-12 м, з неколючими гілками. Кора гілок гладка, червонувато- чи сіро-бура. Листки рослини чергові, черешкові, еліптичні чи оберненояйцеподібні, пилчасті з країв, зверху — темно-зелені, а зісподу — опушені. Квітки правильні, двостатеві, п'ятипелюсткові, одиночні чи в пучках по 2-5, білі або зеленуваті. Цвітуть у квітні — травні. Плід сливи — соковита, м'ясиста кістянка з восковим нальотом. Кісточки сплюснуті, зморшкуваті, з гострими кінцями.

Дерево широко розповсюджене в Європейській частині Росії та Україні. У середній смузі Росії при надто ранньому цвітінні слива часто підмерзає. Батьківщина її — Мала Азія, Кавказ і південні райони Середньої Азії, там усе-таки тепліше. Проте якщо не буває заморозків, то врожай дерево дає казковий.

Свіжі сливи багаті на цукри (залежно від сорту — від 6 до 14%), містять органічні кислоти — яблучну, лимонну, щавлеву, янтарну і хінну. У плодах є багато пектинових речовин, що сприяють желюванню варення і джемів. Є в них флавоноїди, антоціанові пігменти, каротин (провітамін А), вітамін Е, аскорбінова кислота (вітамін Є), вітаміни групи В, сполуки калію (214 мг%), мікро- і макроелементи. Ядро кісточок містить до 42% жирної олії, що не поступається мигдальній.

Плоди сливи їдять свіжими, маринують, готують з них компоти, варення, джеми, пастилу. Сушені плоди, так званий чорнослив, заготовляють про запас, використовуючи з цією метою зрілі сливи темних сортів. Спочатку їх бланшують (витримують 1-2 хв. в окропі), а потім сушать на сонці, розклавши тонким шаром. Найбільш стиглі плоди бланшують у 0,5-1%-ному розчині харчової соди, щоб вони не розтріскувалися. Потім сушать при температурі 50-55 °С, доводячи її у кінці процедури до 75-85 °С. Зберігають готовий чорнослив у мішках зі щільної тканини. Це не тільки харчовий продукт, а й лікарський засіб.

Свіжі та сушені сливи, компоти і сливовий сік з м'якоттю — ніжний проносний засіб, їх рекомендують при запорах і атонії кишечнику дітям і людям похилого віку. Добре застосовувати ці засоби для очищення кишечнику при запаленні, коли інші проносні його подразнюють. Несолодкі сорти сливи корисно вживати при ожирінні та цукровому діабеті. Добре діють плоди на печінку, особливо при інфекційних гепатитах. Вони також поліпшують стан хворих на атеросклероз (сприяють виведенню холестерину з організму) і гіпертонічну хворобу. Сливи прискорюють видалення надлишкової води і кухонної солі, але, що найцікавіше, — діють як радіопротектори, виводячи з організму радіоактивні речовини. М'якоть плодів після переробки входить до складу препарату «Кафіол», який використовують як м'який проносний засіб.

Кору рослини, зібрану з молодих гілок, використовують у гомеопатії.

Медова продуктивність насаджень сливи — 80-140 кг з 1 гектара. Це ранній медонос, що забезпечує весняний розвиток бджолиних сімей.