Смородина чорна (Ribes nigrum);
порічки чорні; родина Ломикаменевих (Saxifragaceae);
смородина чёрная

Дикоросла чорна смородина — родоначальниця усіх культурних сортів і форм цього виду. Майже повсюдно розводять цю чудову рослину:  на присадибних ділянках, садовогородніх наділах і в палісадниках. Та і як інакше? Плоди чорної смородини корисні як ліки і смачні як десерт. На смак ягоди кисло-солодкі, але є сорти з високим вмістом цукру, ароматні. Не усім, правда, подобається запах чорної смородини, та це — справа смаку. Плоди заготовляють про запас: готують варення, роблять киселі, сиропи, желе, пастилу. Стиглі ягоди сушать, попередньо зануривши їх на 1-2 хв. у підкислений окріп. Листя смородини незамінне при солінні та маринуванні огірків, помідорів, грибів, для ароматизації різних напоїв.

Висота куща смородини 0,6-1,8 м. Листки рослини чергові, черешкові, три- чи п'ятилопатеві, пилчасті з країв. Зверху вони голі, зісподу — із золотистими крапчастими залозками. Квітки двостатеві, правильні, дзвоникоподібні, бузково-рожеві чи біло-рожеві, у пониклих 5-10-квіткових китицях. Цвітуть у травні-червні. Плід — чорна (інколи буро-зелена, бура, буро-фіолетова) ягода, дозріває у липні. У природних умовах чорна смородина росте розсіяно і невеликими групами зазвичай уздовж струмків і річок, у прибережних заростях, а також серед чагарників у вологих місцях. Широко розповсюджена у Західному і Східному Сибіру (від степів до лісотундри). Трапляється в Якутії і Забайкаллі. У середній смузі Росії рослина у дикорослому вигляді трапляється значно рідше. В Україні росте на Прикарпатті та в Карпатах, на Поліссі, у лісостеповій зоні.

Чорна смородина відома з найдавніших часів, в культурі вирощують понад 100 сортів цієї рослини.

Для медичних потреб використовують листя, бруньки та ягоди. Бруньки заготовляють напровесні, листя — до дозрівання плодів, ягоди — у період їхньої повної стиглості. Листки і бруньки сушать при температурі 30-35 °С, потім поступово підвищують до 60-65 °С. Ягоди вживають свіжими або сушать, не допускаючи пересушування.

Усі види лікарської сировини, отриманої з чорної смородини, використовують тільки у народній медицині.

Хімічний склад листків і плодів рослини дуже багатий. У листках містяться дубильні речовини, ефірна олія (до 0,7%), флавоноїди, органічні кислоти, вітамін С, фермент емульсин, інші складні органічні речовини і мінеральні солі. Бруньки мають майже такий самий склад. Ягоди багаті на цукри (до 16%), містять жирну олію, майже 4% органічних кислот (яблучну, лимонну, винну та інші), вітамін С (до 400 мг%), вітаміни групи В, вітаміни D, Е, К, Р, А, фермент емульсин, пектинові речовини і мікроелементи (бор, йод).

Усі види сировини рослини мають в'яжучі, сечогінні, потогінні властивості й добре тонізують. Як допоміжний засіб чорну смородину рекомендують при подагрі, ревматизмі, різних артритах, атеросклерозі, сечокам'яній хворобі, гастритах, проносах. Допомагає вона при мігрені, кашлюку, застуді й ангіні, її також корисно приймати при хронічному тонзиліті. Суміш листків чорної смородини, чорниці звичайної, малини і берези повислої (порівну) у кількості 2 чайних ложок на склянку окропу заварюють як чай та п'ють зранку і ввечері. Це чудовий засіб після тяжких хвороб і при весняному гіповітамінозі.

Свіжі та сушені ягоди чорної смородини призначають при гіпохромній анемії, пародонтозі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, гломерулонефриті, порушеннях серцевого ритму і кардіоневрозах. Напої з ягід корисно вживати при застуді та інфекційних хворобах. Ефірна олія, що міститься у листках, сприяє виведенню з організму сечової кислоти і пуринових основ.

Російський Сибір ще не повністю охоплений заготівлями цих цілющих ягід. Спеціалісти-ресурсознавці підрахували, що середня врожайність чорної смородини у природних місцях зростання коливається від 50 до 300 кг з 1 гектара, а в кращих умовах — до 1850 кг. Бджоли збирають з 1 гектара заростей чорної смородини до 100 кг меду.

Настій листків. 50 г сировини на 1 л окропу. Настоюють 4 год. у закритій посудині (порцеляна, скло, фаянс), проціджують. Приймають по 1/2 склянки 4-5 разів на день при запаленні сечового міхура.

Настій листків на вині. 20 г свіжих листків на 1 л сухого білого вина. Настоюють 2 тижні. Приймають по 100 мл при гастриті зі зниженою кислотністю.