Суріпиця звичайна (Barbarea vulgahs);
горушка, суріпка, свиріпа; родина Капустяних (Brassicaceae), або Хрестоцвітих (Cruciferae);
сурепка обыкновенная

Часто суріпиця — небажаний гість у посівах трав і хлібів. Це дворічна трав'яниста рослина 40-60 см заввишки. Стебло голе, вгорі розгалужене. Листки чергові, ліроподібні; прикореневі та нижні — черешкові, верхні — сидячі. Квітки двостатеві, правильні, жовті, чотирипелюсткові, зібрані у верхівкові китиці, цвітуть у травні. Плід — чотиригранний стручок. Одна рослина дає до 10 тисяч насінин. Суріпиця зростає на луках, пасовиськах і посівах (як бур'ян) на більшій частині середньої смуги Росії й у Сибіру. В Україні росте по всій території, крім південних районів.

Відома як лікарська, медоносна і харчова рослина. Використовують її тільки у народній медицині.

Для приготування ліків збирають надземну частину рослини. У листках міститься аскорбінова кислота (вітамін С) (до 260 мг%), а у насінні — жирна олія (25-36%).

У народі давно відомі лікарські властивості суріпиці: вона збуджує апетит, виявляє ранозагоювальну і сечогінну дію. Настої рослини в народній медицині використовують для лікування інсультів, набряків та як засіб, що підвищує потенцію. Вважають, що цеп препарат сприяє збільшенню кількості сперми. Олією, отриманою з насіння суріпиці, у тибетській медицині лікують проказу.

Молоде листя рослини вживають у їжу в сирому і вареному вигляді. Зелень гіркувата, але після ошпарення окропом стає мякою та смачною. Листям заправляють супи, пюре, додають його у складні гарніри.

Насіння суріпиці отруйне для домашніх тварин і птахів.

Суріпиця — гарний медонос, її медова продуктивність досягає 40-50 кг з 1 гектара заростей. Мед рослини зеленувато-жовтий, зі слабким ароматом, приємний на смак, швидко кристалізується. Зазвичай його використовують для годування бджолиних сімей.

Настій трави. 1 столову ложку свіжої або сухої трави на 200 мл окропу, настоюють 2-3 год., проціджують. Приймають по 1/4 склянки 4 рази на день протягом 2-3 тижнів.