Самосил гайовий (Teucrium chamaedrys);
дубровник обыкновенный

Невеликий півкущик родини гу­боцвітих. Стебла з висхідної основи прямі, чотиригранні, не­густо опушені простими волос­ками, 10—35 см заввишки. Листки супротивні, надрізанозубчасті, з клиновидною основою, звуженою в короткий черешок; нижні — обернено-яйцевидні, верхні — дов­гасті. Квітки двостатеві, непра­вильні, на коротких квітконіж­ках, у пазушних 2—6-квіткових несправжніх кільцях, що утво­рюють коротке китицевидне од­нобічне верхівкове суцвіття; ча­шечка червонувата, дзвониковидна, з десятьма жилками і п'ятьма зубцями (зубці трикутні, тонко загострені, коротші за трубочку), біля основи на нижньому боці трохи здута; віночок двогубий (бокові лопаті спідньої губи лан­цетні), рожево-пурпуровий, у 2,5 рази довший за чашечку. Плід складається з чотирьох горішковидних часток. Цвіте з червня до серпня.

Поширення. Самосил гайовий рос­те по всій території України серед чагарників, на узліссях листяних лісів, степових схилах і кам'я­нистих відслоненнях, рідше на пісках.

Заготівля і зберігання. Для лі­карських потреб використовують траву самосилу (Herba Teucrii chamaedrys, синонім — Herba Chamaedrys), яку заготовляють в пе­ріод цвітіння рослини. Зібрану сировину спочатку пров'ялюють на сонці, а потім досушують у затінку. Штучне сушіння про­водять при температурі, не вищій за 40°. Сухої трави виходить 25%. У гомеопатії використовують есенцію із свіжої трави само­силу.

Хімічний склад. Трава самосилу містить дубильні речовини, гіркі на смак фурандитерпенові лак­тони, значну кількість аскорбі­нової кислоти та ефірну олію, основною складовою частиною якої є каріофілен.

Фармакологічні властивості і ви­користання. Самосил гайовий ви­користовують як засіб, що збу­джує апетит і поліпшує трав­лення, має в'яжучі, протизапаль­ні, антимікробні, кровоспинні, дермотонічні, жовчотворні, сечо­гінні, загальнозміцнюючі й то­нізуючі властивості. Настій трави самосилу дають усередину при болях у шлунку й кишечнику, від печії, метеоризму, проносу й дизентерії, при жовчнокам'яній хворобі й піску в нирках, ревматизмі, подагрі та висипах на шкірі, проти гарячки, крово­харкання, геморою, статевої сла­бості й надмірних менструацій. Як зовнішній засіб, який, крім зазначених вище властивостей, виявляє ще й епітелізуючий ефект, самосил використовують для лікування фурункулів, гній­них ран, запалення очей і гемо­рою, при білях у жінок, ревма­тичних болях у суглобах та як кровоспинний засіб.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (4 чайні ложки сировини на 200 мл окропу, варити 5 хвилин) по чверті склянки 4 рази на день до іди.

Зовнішньо — настій трави (готують, як у попередньому прописі) для ванн, компресів, примочок і спринцювань, а залишок після проціджування на­стою — для припарок.