Серпій увінчаний (Serratula coronata);
серпуха венценосная

Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­тих). Стебла прямостоячі розга­лужені, гранисті й ребристо-борозенчасті, пурпуруваті, до 150 см заввишки. Листки чергові, черешкові (нижні) або майже сидячі (верхні), перистороздільні до розсічених, з 3—7 парами яйцевидно- або видовженоланцетних бічних сегментів і біль­шим за них верхівковим; зверху голі, темно-зелені, зісподу — світліші; сегменти листків гост­рокінцеві, нерівнозубчасті, з від­тягнутими на кінці в коротеньке білувате вістря зубцями, по всьо­му краю пилчасто-жорсткі. Квіт­ки трубчасті, пурпурові, зібрані в кошики, розташовані на кін­цях головних гілок по 1—2; крайові квітки більші, функ­ціонально маточкові, з три-чотирироздільним відгином, середин­ні — двостатеві, з п'ятироздільним відгином. Плід — сім'янка. Цвіте з липня до вересня.

Поширення. Серпій увінчаний росте в Лісостепу (за винятком Крайнього Заходу) і в північній частині Степу на сухих луках, по узліссях, серед чагарників.

Заготівля і зберігання. Для виго­товлення ліків використовують траву серпію, яку заготовляють під час цвітіння рослини. Після сушіння грубі частини стебел відкидають.

Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. У траві серпію є алкалоїди (сліди) і значна кількість аскорбінової кислоти (у свіжому листі до  120 мг %).

Фармакологічні властивості і ви­користання. В народній медицині серпій увінчаний визнають як засіб, що має в'яжучі, проти­запальні, жарознижувальні, жов­чогінні, протиблювотні й седа­тивні властивості. Настій трави дають усередину при хворобах шлунка, блюванні, проносі, жов­тяниці, геморої, гарячці, недокрі­в'ї та психічних захворюваннях.

Лікарські форми і застосування. Внутрішньо — настій трави (2 чайні ложки трави настояти 3—4 години на 300 мл окропу, процідити) по 1 сто­ловій ложці 3—4 рази на день до їди.